Чула від своїх друзів та знайомих багато історій про родинні сварки. Не дотримуюся правила “ти мій родич – повинен мені допомагати”. Однак, ніколи б не могла уявити, що така схожа історія трапиться зі мною.
У мене є молодша на 10 років сестра Аліна. Я звикла до того, що вся любов та увага батьків належала мені в родині. Коли народилася сестра, то моя мама думала, що я буду для неї найкращою нянькою. Байдуже, що у мене є подруги та хобі. Весь вільний від навчання час я проводила з Аліною. Та й всі родичі, коли приїжджали до нас у гості, то бігли хутчіше до колиски. Звісно, що на мене ніхто не звертав уваги. Мені привозили у подарунок дешеву несмачну шоколадку, а сестрі нові іграшки, одяг та велосипед.
Тоді я навчилася готувати собі сніданок, прасувала одяг та сама виконувала домашнє завдання, бо мама весь час була біля Аліни. Мовляв, вона маленька та їй потрібна допомога, а мені вже 10 і я доросла. Сама отримала золоту медаль, вступила до університету на державну форму навчання. Зараз працюю у великій будівельній компанії заступником директора. За іронією долі, директор – мій чоловік. Ми познайомилися на конференції. Тепер у нас є велика квартира у центрі міста, нові автівки та найбільше щастя – синочок Іванко.
Звісно, що помочі від батьків я не чекала. Грошей на квартиру вони не дали, адже Аліна ледь набрала мінімальні бали та не змогла пройти на державне місце в університеті. У школі вона пасла задніх. А коли просили приїхати до онука на вихідні, то щоразу шукали нові відмовки, це центром всіх проблем була сестра. Вони рідко до мене телефонували, Аліна навіть не приїхала на день народження племінника.
Декілька місяців тому сестра мала закінчити 4 курс. На носі захист диплому та пошуки нової роботи. Під час обідньої перерви до мене зателефонувала мама:
– Привіт, доню. Не відволікаю? Маю для тебе чудову новину. Аліна вагітна! – радісно та щебетала. Я вже тоді відчула, що мати говорить це не просто так.
– Так ось, ти ж знаєш, що вона з Олегом не мають де жити. Доня ж у нас весь час мешкала, а він не місцевий, у гуртожитку прописаний. Я знаю, що у тебе є невелика двокімнатна квартира, ви ж її в оренду здаєте, так? Ну от зроби сестричці добру справу. Нехай вони у тебе поживуть, а з часом ми з батьком їм будинок купимо. Вже збираємо гроші на перший внесок та й кредит нам затвердили.
Я погодилася на один рік. Хоча мій чоловік був проти.
– Інколи таких родичів навіть на поріг пускати не треба, а ти ось так погодилася. Не подобається мені так затія.
Аліна взяла рік академічної відпустки. Її Олег працював охоронцем у супермаркеті, а мої батьки оплачували комунальні послуги та відкладати гроші житло. Я не хотіла зайвий раз потрапляти їм на очі. Ось так минув рік. Тоді була субота й сестра без запрошення припхалася до мене у гості.
– Могла залишити ключі у сусідів. Не треба було їхати до мене черед все місто.
– Які ключі? Ти про що? Я взагалі-то вагітна другою дитиною. Так що приїхала тобі сказати, що ми ще поживемо на тій квартирі.
– Тобто?
– Олега звільнили, він вже три місяці не працює. Так що у нас нема грошей на нову квартиру. Будемо ще жити у тебе. Ну ти ж не проженеш рідну сестру?
Одразу згадала слова мого чоловіка. “Інколи таких родичів навіть на поріг пускати не треба”. Тоді я з Аліною дуже посварилася та вигнала її геть. Але та вже встигла поскаржитися матері і вона зателефонувала до мене того ж вечора:
– Як тобі не соромно?! Молодша сестра вагітна! Вони ніде не працюють, бо зараз важко знайти нормальну роботу, тому ми з батьком їм допомагаємо. А ти так підло вчинила?! – дорікала мені у слухавку.
Але я не вважаю себе винною. Ми з чоловіком важко працювали, щоб жити у комфорті та достатку. Але сестра думає, що раз у мене є вільна квартира, то я залюбки дозволю жити? Мені ніхто ніколи не допомагав. Чому я зараз зобов’язана вирішувати її проблеми? Чоловік взагалі пропонує приїхати на квартиру, винести їх речі та поміняти замки.
А як би ви вчинили на місці жінки? Можливо, варто допомогти Аліні?
