Різдво Христове – це свято, яке потрібно проводити разом зі своєю сім’єю. Ви тільки подумайте, що може відчувати людина, яка залишається на Різдво сама? Що коїться в думках матері, яку син вирішив прогнати напередодні Різдва, а все через прохання невістки. Сьогодні ми розповімо вам це в нашій історії.
«З моїм синочком Олексієм ми жили разом, аж поки йому не виповнилося 27 років. Він досить час знайомив мене зі своїми дівчатами, з деякими навіть справа наближалася до весілля, але в кінцевому результаті все закінчувалося розривом. Олексій завжди хотів мати міцну сім’ю, але чому обраниці його покидали.
Остання його дівчина просто поставила перед фактом, що не хоче жити в квартирі, де є його мати. Почуте мене досить сильно образило, оскільки я ніколи в житті не втручалася в його особисті відносини.
Цю проблему потрібно було якось вирішувати. Я сама прекрасно розуміла, що ніхто не буде серйозно ставитися до “маминого синочка”. Тому, я вирішила зібрати свої речі та переїхати жити в село. Ось уже минув цілий рік з моменту мого переїзду. Син вже встиг одружитися і тепер очікував на народження первістка. Дитинка повинна зявитися на світ в кінці січня, а тому я вирішила навідатися до них після Нового року і допомогти з підготовкою до появи малюка.
Перед самісінькім Різдвом я вирішила приїхати до сина з невісткою, щоб побути з ними на період свят і залишитися до тих рів, поки буде потрібна моя допомога. Однак, я помітила, що діти мене зовсім не раді бачити. З самого порогу син заявив, що для мене тут місця немає, оскільки завтра повинна приїхати сваха, яка й допоможе їм у розвязанні всіх необхідних побутових справ.
Олексій просто виставив мене з дому напередодні Різдва. Він запропонував мені лише випити з ним чаю, хоче ця зустріч зайняла лише 15 хвилин мого часу оскільки потрібно було встигнути на останній автобус, щоб доїхати в село.
З цього моменту я більше не підтримую зв’язок зі своїм сином. Він так і не перетелефонував мені і не подумав про те, щоб вибачитися за свою поведінку. Своє життя я присвятила лише йому. Невже я після стількох років заслужила таке ставлення, ще й перед самим святом?».
Як ви вважаєте, чому рідний син так вчиняє зі своєю мамою?
