– Кохана, я люблю тебе усім серцем і не уявляю свого життя без тебе! Ти вийдеш за мене заміж? – хлопець аж тремтів від хвилювання, тримаючи у руці червону шкатулку з обручкою.
– Так! – очі Марини аж блищали від радості.
Молодята познайомились випадково. Разом відпочивали на озері за містом. Хлопець вже працював, а дівчина тільки закінчувала навчання. Кохання між ними зародилося майже одразу. Антон не хотів більше чекати й зробив їй пропозицію.
Аня була родом зі села, але сусідньої області. Відповідно сватання мало відбутися у гуртожитку, в якому вона жила.
– Дівчата! Мені потрібна ваша допомога! Я маю приготувати для майбутніх батьків святковий стіл!
– Ой, ти серйозно? Нам до іспитів треба готуватися! – голосили всі її подруги.
– Мені теж! Ну, будь ласка! Я в боргу не залишусь!
На щастя, дівчата розділи між собою обов’язки й досить швидко справились з готуванням. Хтось салати нарізав, хтось канапки намастив. Залишалося зварити бульйон. Якраз із ним виникли невеликі проблеми. Аня не вміла його варити.
Хоча Аня виросла у селі й начебто мала все вміти. Та її мати завжди оберігала дочку від зайвої роботи вдома, не хотіла, щоб дочка звикала гарувати. Жінка ще з її народження хотіла, щоб донечка жила у місті. Там більше перспектив і легше життя. Вона радше просила дочку почитати розумну книжку, а не горбатитися на кухні. От це і вилізло їй боком.
– Нічого, спитаю у нашої вахтерки, тітки Зої як його варити й все буде супер! – заспокоювала себе Аня.
Щоб було смачно дівчина пішла на ринок і купила домашню курочку. А коли поверталася, то розпитала у жінки, що робити з добром, і щоб вийшло дуже смачно. Послухавши рекомендації, дівчина стала готувати. До приходу сватів залишалося кілька годин, вона якраз мала все встигнути.
Батьки Антона здалися їй дуже милими людьми. Але наливаючи суп у тарілки її руки трусилися, як ніколи. Свати чемно все доїли, подякували й пішли. Тільки тоді дівчина змогла видихнути з полегшенням і запросила на бульйон своїх подруг-помічниць.
Коли Рита зробила ковток, то миттю виплюнула все на підлогу:
– Що це за гидота? – скривилася дівчина.
– Ти про що? Я сьогодні його варила! Дай спробувати. – Аня взяла ложку, а через кілька секунд вона випала з її рук. – Боже, що я наробила! Я все зіпсувала!
– Ей, поясни, що сталося? – розхвилювалася Ілона.
– А як ти робила бульйон? – поцікавилась Рита.
– Ну…Зварила курку, як говорила пані Зоя. Потім поклала овочі й попросила Віку, щоб вона його посолила, бо я ж тому не тямлю.
– Тільки не подумай, що я його зіпсувала! Я поклала норму солі й добре розмішала. – виправдовувалася Віка.
– Але ти його не пробувала?
– Ні! – з жахом відповіла Аня. – Оце я дурепа!
– А ну покажи каструлю! Може там щось пригоріло! – запропонувала Рита. – дівчина підняла кришку, а там плавала ціла курка. – Ну хто ж так робить?
Дівчата не знали чи плакати їм чи сміятися. А Аня сиділа пригніченою і подумки прощалася зі щасливим сімейним життям разом з Антоном.
Наступного дня хлопець приїхав з великим букетом квітів. Дівчина сприйняла це за їхню останню зустріч і ледве стримувала сльози.
– Привіт! Ти як? – люб’язно спитав коханий.
– Я знаю, що ти хочеш мені сказати! Тримай свою обручку. Вибач, що я все зіпсувала!
– Ей, ти чого!? Я не приїхав, щоб розходитися. А хотів запросити тебе до батьків. Їм дуже сподобався твій прийом і ти теж. Вони бачили, як ти старалася. Байдуже на той клятий бульйон! З ким не буває. І це зовсім неважливо!
– Ти це серйозно? – сльози виступили з очей дівчини, вона до кінця не вірила, що Антон далі з нею.
– Так! Я заїду по тебе завтра! Будь готова о сьомій! І витри ці сльози, нічого ж поганого не сталося! – він обійняв дівчину і вона, заспокоївшись пішла у гуртожиток.
А через пів року молодята одружилися. Дотепер їх веселить та історія зі сватанням у гуртожитку. Але біля люблячої свекрухи дівчина не тільки навчилася смачно готувати, але й зрозуміла, що робити помилки не так вже й страшно.
А як би ви відреагували на подібний сюрприз невістки?
