Приблизно сім років тому моя мама позичила двоюрідній сестрі пристойну суму грошей. Звичайно, що про жодні розписки не було й мови. При цьому Іра не вказувала жодних дат, коли вона все поверне. Матері також було ніяково нагадувати про борг. Хоча всім було відомо, що батьки заощаджували ці гроші для власних похоронів.
Ірина живе сама. У неї є син Ігор. Власне гроші вона позичила через його забаганки. Хлопець вирішив, що йому потрібна машина. Моя мама навіть не запитала в племінниці навіщо їй така сума. Ось тут проявилася її наївна й добра натура.
Мама повелася на акторську гру двоюрідної сестриці, клюнула на сльози й згодилася допомогти.
Я насторожилася, що Іра нічого не говорила про виплату позички. Та я не думала, що все зайде так далеко. Адже саме від сестри я завжди чула критику в сторону аферистів. Вона позиціювала себе борцем за справедливість та чесність.
Так минув рік, за ним другий, а далі третій.
Ігор встиг одружитися. З дружиною вони оселилися в Іри. Напередодні молоді організували капітальний ремонт трикімнатної квартири. Мене обурило те, що вони знайшли кошти на ремонт, але про борг навіть не згадують. Я вирішила прямо поговорити з сестрою.
– Іро, а ти не забула про гроші, які тобі позичила моя мама? Це було ще три роки тому.
– Я все поверну, тому не треба тиснути на мене.
Звісно, що я повірила їй. Ігор також підтвердив слова матері. Однак після цього минуло ще три роки, а борг залишався невиплаченим.
Я більше не могла закривати на це очі, тому почала думати, як правильно вчинити в цій ситуації.
На позов у суд немає підстав, тим паче мама проти того, щоб судитися з родичами.
Та все ж я знайшла вихід з ситуації. Одного дня я навідалася в офіс Іри. Вона працює у фінансовій компанії, де користується авторитетом серед колег. Після розмови з директором про моє становище, мене запевнили, що з сестрою буде проведена розмова.
Буквально через місяць моя мама отримала гроші. Проте Ірина їх мовчки залишила, нічого не сказавши. Це дуже засмутило матір. Вона не розуміла, чому її улюблена племінниця така невдячна.
Проте я вважаю, що вчинила правильно у цій ситуації. Нехай сестра знає, що потрібно відповідати за свої вчинки, а не зловживати добрим ставленням інших.
З того часу ми з Іриною не спілкуємося ось вже два роки. Чесно кажучи, відновлювати стосунки я не маю бажання.
А як би ви вчинили в такій ситуації?
