Не кожний підготовлений медбрат зможе піти на таке. Не кажучи вже про молодого сусіда, який кілька місяців тому навіть не підозрював про існування бабусі, яка живе буквально навпроти нього.
І все-таки все сталося саме так. Молодий актор Кріс Сальваторе, взяв на себе обов’язки по догляду за старою сусідкою. Хтось може подумати, що він зайнявся цією справою через матеріальну винагороду. Але ні, на той момент вони обидва не мали зайвих фінансів. Тому вчинок можна вважати максимально безкорисливим.
Кріс більшість часу проводив удома, перебуваючи у тяжкій депресії. Проблем у нього було не порахувати.
По-перше, його покинула дівчина, з якою у них були тривалі та серйозні стосунки. Як і в більшості молодих людей, особисті стосунки у цей період стояли першому місці. Кріс дуже переживав. Не міг ні їсти, ні спати. А на те, щоб вийти з дому та зробити щось корисне, у нього не вистачало сил та мотивації.
Якось, виносячи з квартири сміття, молодик побачив привітну стареньку. Виявилося, що її звали Марія. Людина енергійна і з пристойним багажем знань. Вона помахала Крісу рукою і показала великий палець угору. З того часу вони стали просто нерозлучними друзями: актор-невдаха розповідав про свою колишню, а Марія терпляче вислуховувала його і давала поради.
Таким чином їхня дружба проіснувала кілька років. Хлопець позбавився чорних думок і навіть знайшов кілька незначних, але все ж таки ролей. А ось Марії ставало з кожним днем все гірше. І якось вона втратила свідомість прямо в коридорі власної квартири. У лікарні сказали: хвороба невиліковна. Дорогі ліки лише відтягнуть неминуче.
Ось тоді Кріс і вирішив зайнятися своєю хворою подругою. Вільного часу мав вагон. Щоправда, не було грошей на ліки та зайві витрати. Як і спеціальних знань медбрата. Але прагнення допомогти перекрило ці «несуттєві» моменти. Він забрав Марію з лікарні та навіть пройшов мінімальну підготовку. Йому в теорії розповіли, що потрібно робити з лежачою людиною, щоб вона могла почуватися хоча б терпимо.
А ще він звернувся за допомогою до інтернет-спільноти, яка розпочала добровільний збір грошей на допомогу всім постраждалим від лейкемії. І вже за місяць вони зібрали значну суму. Можна було розплатитися з лікарнею та забрати стареньку додому. На ліки теж грошей вистачало.
Якоїсь миті Кріс навіть пошкодував про своє рішення. Одна річ — бути другом та сусідом самотньої старої жінки. А інше — постійно дбати про неї. Але в ті моменти, коли їй ставало краще і вона могла посміхнутися і навіть перекинутися парою фраз зі своїм опікуном, хлопець почував себе по-справжньому щасливим.
Навіть коли Норма пішла, він все ще був їй вдячний. Адже вона, можна сказати, врятувала його. Коли вони познайомилися, чорна рука депресії душила його зі страшною силою. Хто знає, чи зміг би він видертися з тієї прірви і скільки б це зайняло часу?
Проте він зумів. І той час, який він присвятив своїй покійній подрузі, був його даниною за її корисні поради та підтримку.
Як ви гадаєте, чи заслужив хлопець собі хорошої долі?
