Раніше я думала, що в житті достатньо вийти заміж чи одружитись, щоб довести людині свою любов, щирість своїх почуттів та чистоту намірів. Та з часом я зрозуміла, що потрібно ще й стати нашим коханим рідною душею.
“Це ж одне і те ж”, – скажете ви. Але різниця тут величезна.
У першому випадку ви просто робите те, що прийнято в сім’ї: він виконує “чоловічу роботу”, прочищаючи труби, підкручуючи розетки та чіпляючи полички. Іноді сидить із дітьми, але зазвичай не дуже довго, смажить шашлик та іноді ще навіть згадує про свій “подружній обов’язок”.
Вона — прибирає, підмітає, готує, виховує дітей, оберігає сімейне вогнище і, якщо вистачає часу та сил, теж не забуває про “подружні обов’язки”.
Коли є час і можливість, вони їдуть з дітьми на дачу. На власному авто, скоріш за все, в кредит. А ще в них є іпотека, щоденні турботи, особисті і спільні проблеми, неслухняні діти і така ненависна робота. Вони живуть, працюють, а потім втомлюються. Втомлюються від сім’ї, від життя, одне від одного та від самих себе. І так з’являється той “холодок”, через який уже не одна сім’я подала на розлучення, поділивши між собою кредити і дітей.
А коли ви не просто чоловік і дружина, а ще й рідні душі… Ви робите все те саме. Але кожну вільну хвилину проводите разом, полегшуючи один одному життя. Ви насолоджуєтесь одне одним, а замість “виконання подружніх обов`язків” – кохаєтесь. Ви маєте спільні цілі, спільні бажання і погляди. Навіть найсіріший вечір для вас буде здаватись дивовижним, якщо ви вдвох. І навіть якщо життя підкидає вам випробування — ви долаєте їх разом, не розділяючи сім’ю навпіл.
І от, що я можу сказати: насправді, кожному із нас потрібна рідна душа, а не просто партнер.
Чи є у вас така рідна душа? Діліться в коментарях
