Я чула багато різних історій про те, як можна легко посваритися з родичами через гроші. Однак ніколи не думала, що така схожа ситуація може трапитися і зі мною.
У мене є далекі родичі по татовій лінії .Вже не пригадаю, коли ми востаннє з ними бачилися. Здається, що я тоді ще малюком була. Зараз наше спілкування – це привітання зі сватами у слухавку. Ще можуть розпитати, як у мене справи. Розмова тримає 10 хвилин максимумі. А потім знову тихо, немов всі про нас забули.
Не можу сказати, що ми жили дуже заможно, але і не бідували. Бувало, що батькам часто не вистачало грошей. Моя двоюрідна сестра Марина взагалі знайшла чудовий спосіб, як постійно мати багато грошей – знайти багатого чоловіка. Вийшла заміж за одногрупника, батьки якого мали великий бізнес. Тому у неї була квартира, машина, відпочинок та шопінг закордоном. Тому не дивно, що після весілля вона дуже зарозумілася. Тільки її мама, моя тітка, пані Галина спілкувалася зі мною. Вона була дуже хорошою та приємною жінкою.
Сестра змилувалася над матір’ю та купила їй велику трикімнатну квартиру, майже у центрі Львова. Адже пані Галя працює бухгалтером та навряд чи б назбирала на таке житло. Правда, до квартири ще переїхав її молодший син Петро. Знаю, що у школі він завжди вчився на двійки, університет навіть не закінчив. Добре, що його без освіти взяли на завод, він там працює слюсарем. А тепер, коли у нього є велика квартира, то дуже змінився. У гіршу сторону.
При кожній зустрічі чи телефонному дзвінку Петя не забував похвалитися, що у нього таке житло гарне. Правда, у гості ще жодного разу не кликав. А про те, щоб старенькій бабусі в селі допомогти, навіть не хотів слухати:
– Ой, у мене у місті так справ багато. Ще й за квартирою треба дивитися, я боюся її залишати. А що як нас пограбують? Адже такий у нас район гарний, то ж ласий шматочок для грабіжників. Ну і що, що будинок охороняють? Не довіряю я.
Ну які у нього справи? Такий зайнятий, немов директор великої корпорації. Однак, щоразу телефонував до бабусі та казав, щоб йому також обов’язково щось відправила. Ну і ми мали привезти йому під під’їзд домашні консерви, овочі, фрукти. молочко, м’ясо. А він навіть дякую не скаже. Тільки заглядає у сумки та все пильно рахує.
– А це точно твої речі? Мені здається, що бабуся мені мала передати цей пакет, – і так косо дивиться на мене.
Чесно кажучи, така поведінка відверто дратувала. Але я намагалася не звертати на нього уваги.
Декілька місяців тому моя мама захворіла. Треба робити операцію і нам не вистачало буквально декілька тисяч гривень. Тоді вирішила звернутися за допомогою до брата Петра.Тим паче він жив неподалік від лікарні, тому мама могла б пожити у нього. Ох, краще б я взяла ці гроші у кредит.
– Добре, але тоді треба гроші на харчування. Ти ж розумієш, що я не можу зайвий рот безкоштовно у квартирі тримати, це такі витрати! А ще комунальні послуги виросли в ціні. Словом, поки що з тебе тисячу гривень. А далі я подивлюся, – пихато відповів Петро.
Я одразу кинула слухавку. У мого братика вистачило нахабства просити гроші за те, щоб моя мама там 3 тижні пожила. Можливо, що це він просто так пожартував? Розповіла про цю розмову чоловікові.
– Ну, нічого. Я щось придумаю, ти не хвилюйся. Але твоя мама не житиме у брата.
У Львові мій чоловік мав хорошого друга. Він з радістю допоміг з лікуванням, та й ще й дозволив пожити мамі у нього безкоштовно. Купував продукти та ліки, а з нас ні копійки не взяв. Ще й хорошого лікаря знайшов. Тому матуся вже через 2 тижні повернулася додому здорова та щаслива.
Відтоді я не спілкуюся зі своїм братом. Звісно, що моя мама нічого не знала про розмову з Петром. Просто я не хочу її засмучувати.
Однак, зараз не хочу навіть бачитися з таким нахабним братом. Хіба це нормально, коли для нього гроші дорожчі за здоров’я рідної людини?
А що б ви вчинили на місці дівчини з таким горе-родичем?
