Біля дверей ресторану стоїть жінка років 80-ти. На ній розкішне плаття з принтом зебри, у вухах сережки, а у руці з червоним манікюром – телефон.
– Віро, годі шукати відмовки й виправдання! Онуки без проблем завезуть тебе на перон і допоможуть сісти у вагон. Ну подумаєш, доведеться трохи потрястися на полиці! Зате вранці ми з подругами тебе зустрінемо й організуємо комфортний трансфер. Що ти там кажеш? Роки не ті? Як це розуміти? Віро, тобі навіть вставати не доведеться. Там візьмуть і перенесуть, тут візьмуть і перенесуть. Одним словом передаватимуть тебе з рук в руки. Від тебе потрібен лише гарний настрій і готовність пити шампанське на березі моря, час від часу подаючи сигнал про добавку!
А якими ви уявляєте себе на старості літ? Чи згідні ви, що молодість не має нічого спільного із цифрами в паспорті?
