Життя у Лізи ніколи не складалося надто гладко. Почалося все ще із самого дитинства. Росла вона без батьків, бо осиротіла надто рано. Так з нещастями повелося й надалі. Потім був невдалий шлюб. Хоча спочатку складалося дуже навіть непогано: народила чоловікові сина та й прожили разом душа в душу близько року. Але один день змінив весь хід подій. Коханий просто прийшов, зібрав речі і заявив, що йде до іншої. Це було неабияким ударом для Лізи, але розклеюватися часу не було – слід дитину на ноги піднімати. Доводилося працювати на різних роботах… Де тільки була можливість, бо сподіватися не було на кого. Зосталася в дівчини тільки одна бабуся – і та старенька. Тож треба було викручуватися.
А з часом усе ніби й налагодилося: дитина виросла, коханого чоловіка знайшла. Останній був хорошою людиною. Тільки мама у нього ходити не могла, тож тепер Лізі доводилося постійно сидіти з нею. А коханий то на роботі, то у справах. Зайнятий постійно. Направду, фізично дівчині легше не стало. Але, щоб найняти доглядальницю, потрібні були не малі гроші, тож усі зійшлися на тому, що чоловік зароблятиме на сім’ю, а Ліза посидить з його мамою вдома.
Так минуло кілька місяців…
Жінка неймовірно схудла та й ззовні виглядала напрочуд втомленою. Щось знову не заладилося.
Виявилося, що поки Ліза за новою свекрухою доглядала, чоловік на іншій квартирі з коханкою розважався. Як тільки правда виринула назовні, то подружжя й розбіглося: чого ж одне одному життя травити..?
Доля й надалі підкидає дівчині випробування, але, схоже, тепер Ліза урок засвоїла.
Які поради Ви б дали жінкам, що пережили подібні ситуації?
Що на Вашу думку спонукає людей до зради?
