Сільське весілля було чутно на всю округу. Гриміли музиканти, гості весело танцювали і співали

На це весілля прийшло усе село. Музики грали так, що чутно було навіть у місті, а столи буквально гнулися від делікатесів. Тільки одній людині було сумно на цьому святі, братові нареченого, Миколі. Він вже декілька років поспіль не був вдома… Всю дорогу він їхав у гарному настрої, думав про те, що ось-ось побачить рідних, привітає Олексія з такою подією. Ніхто навіть подумати не міг, що все станеться саме так. 

Микола приїхав 5 днів тому й все було добре поки він не побачив наречену свого брата. Уляна була надзвичайно красивою дівчиною з яскравими зеленими очима. Вона буквально манила його, але він розумів, що нічого вдіяти не може. Декілька ночей підряд спати не міг, а на весіллі сидів ніби на поминках. 

– Миколко, ти чому такий сумний? Ти що не радий за мене? – стурбовано запитав Олексій. 

– Радий, брате. Дуже радий! – відповів Микола. 

Він вже хотів навіть вийти та прогулятися селом, аби просто розвіятися та хоча б якось впорядкувати свої думки. 

– Миколо, а ти з нареченою потанцювати не хочеш? – запитала Уляна. 

– Чому ж, можна. Ходімо, потанцюємо, – трохи нервово відповів Микола. 

– Ти мені з самого початку сподобався, – шепнула на вухо Уляна. – Шкода, що ми з тобою так пізно познайомилися. 

– Мені теж шкода… Слухай, а може ну його, це все… Втечімо! У мене гроші є, живу у місті, тебе на руках носити буду! – в пориві крикнув Микола. 

– Знаєш, а я згодна! Яке мене життя у цьому селі чекає? Нудно тут жити, а у місті можливості великі й ти поруч…, – ніжно сказала Уляна. 

– Тоді я буду чекати тебе на світанку біля лісопосадки. Прийдеш? – запитав Микола. 

– Звісно прийду, – с посмішкою відповіла дівчина. 

Музика затихла й всі гості пішли за стіл. Після весілля, Микола прийшов додому й відразу ліг спати. Прокинувся з першими променями сонця, згадав, що наговорив багато зайвого й вирішив, що так гідний брат не вчиняє. Тихенько зібрав свої речі й вирушив у бік вокзалу. Він йшов та не міг не думати про вчорашню ситуацію: “Добре, я перебрав та наговорив зайвого, а Уляна ж зовсім не пила… Не любить вона Олексія, просто хорошого життя захотілося. Шкода, але лізти у їх стосунки я не хочу”.

З думок його вирвав знайомий силует. “О Боже, Уляна!” – тривожно пролунало в голові. 

– Миколко, я вже тебе тут цілу годину чекаю. Замерзла страшно, – блиснувши своїми смарагдовими очима сказала Уляна. 

Дівчина хотіла обійняти хлопця, але він зробив крок назад й сказав:

– Уляно, я вчора перебрав. Йди додому, не бери дурниць в голову. У тебе чоловік вже є й заважати вашому щастю я не хочу. 

– Ти думаєш я це просто так лишу? Та я всім розповім, як ти до мене вчора чіплявся. Таке розкажу, що на все село тебе зганьблю! – злісно кричала красуня. 

– Не варто. Ти зараз себе зганьбила, – десь позаду сказав Олексій.

Уляна від несподіванки навіть здригнулася. Вона повернулася до нього з відчаєм у очах й побачила на його обличчі саме лишень розчарування та печаль. 

– Брате, пробач мені. Я не хотів, щоб все так… Не знаю взагалі, що зі мною трапилося. Не тримай зла, будь ласка. 

– Я тебе розумію… Вона своїми очима не одного хлопця з розуму звела. Не їдь, будь ласка. Тебе ж мати стільки років не бачила, та і я дуже скучив. А ти як злодій тікаєш, – з сумом сказав Олексій. 

Уляна слухала цю розмову, а потім пафосно розвернулася й пішла у бік села. 

– Добре, ходімо додому. Ти не переживай, може якось звикнете один до одного. Різні ситуації у житті бувають, – сказав Микола. 

– Ні, брате. Вона сьогодні стала мені зовсім чужою людиною. А жити з чужою мені не хочеться. 

– Мабуть, ти маєш рацію.

Вам сподобалася ця історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Julia
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector