Сон Вікторії давно вже не можна було назвати мирним і спокійним. Вона прокидалася від кожного найменшого звуку. Тепер у великому й просторому ліжку вона часто спала на самоті.
Цієї ночі було саме так. Тривожний і неспокійний сон перервався якимось незрозумілим шумом, який долинав з вулиці. Спершу Віка навіть подумала, що це чоловік нарешті повернувся додому, але вона помилялася. Глянула на годинник – 3 ранку. Знову доведеться заспокоювати себе на кухні трав’яним чаєм, інакше вже й не заснути.
Ніколи не могла жінка подумати, що нічне чаювання увійде в звичку, аж поки її коханий Остап не почав їй зраджувати. Між ними вже давно не було ніяких почуттів, але завести собі коханку – це була справжня підлість зі сторони чоловіка. Його навіть не хвилювали спільні діти, які вже й забули, який на вигляд їхній батько.
Образа, гнів і відчуття несправедливості накривали Віку з головою, але, дивлячись на милі личка своїх донечок, вона знаходила в собі сили прокидатися щоранку і рухатися вперед.
Вранці треба було відвести дівчаток в садочок, а потім Віці довелося мати телефонну розмову зі свекрухою. Вона поважала батьків чоловіка, але останнім часом, спілкування з матір’ю Остапа викликало в неї дуже негативні емоції. Вона відчувала усім своїм нутром – її обманюють. Валентина Миколаївна довго й нудно розпитувала про те, як поживають її онучки, постійно намагаючись перебивати співрозмовницю, як тільки заходила мова про ганебну поведінку її сина. Вона клялася Вікторії, що нічого не знає, бо в особисті справи свого сина не втручається. Але вірити такій нахабній брехні невістка не збиралася.
Відволікти від цього всього її могла лише зустріч з подругою. На радощах Віка спекла смачний пиріг, який Вероніка дуже полюбляла. Але й ця зустріч не принесла їй багато радості та позитиву. Неозброєним оком було помітно, що Ніка щось приховує. Набридло Віці грати в ці ігри, і вона поставила подрузі чітке запитання:
– Що ти знаєш? Розповідай! Ти ж розумієш, що так тривати вічно не може!
Подруга винно опустила очі і розказала, що бачила нещодавно у будинку своїх родичів Остапа у компанії його батьків. Вони радісно заходили до чиєїсь квартири, прихопивши зі собою подарункові пакети та розкішний букет квітів. Коли Ніка спитала маму, до кого це могли прийти такі щедрі гості, то та їй розповіла, що у квартирі живе жінка зі своїми двома дітьми. З чоловіком розлучилася давно, а тепер до неї почав навідуватися той мужчина, що ніс у руках квіти.
Як з’ясувалося потім, в розлучниці того дня був День народження, тож рідня Вікторії, мабуть, ходила на гучне святкування. Обманута жінка була дуже ображена, не могла стримати сліз. Подруга намагалася її заспокоїти.
Віка пошкодувала себе всього декілька хвилин, а потім твердо вирішила, що не дасть витирати об себе ноги! Більше її ніхто не обманюватиме:
– Завтра ж подам документи на розлучення, – заявила Вікторія.
Наступного дня їй знову зателефонувала свекруха, засипаючи горою буденних розповідей та запитань. Віка теж вирішила поставити цікаве запитання Валентині Миколаївні:
– Як там подарунок вашій новій невістці? Вгодили? Вибирали, мабуть, усією сім’єю.
У відповідь запанувала тиша. Час від часу можна було почути лише тяжкі зітхання свекрухи, але Віці було байдуже. Вона поклала слухавку. Не хотіла чути чергових беззмістовних виправдань. Їй це більше нецікаво! Зовсім скоро вона почне нове життя, в якому брехунам і негідникам немає місця.
Чи правильно вчинила Віка?
Як би ви вчинили на її місці?
