Мої дочки виросли, вийшли заміж і подарували мені онуків. Вони живуть окремо. Молодший син Устим не так давно також одружився. З нареченою він познайомився у колі друзів. Дівчина мешкала в сусідньому місті, куди син почав регулярно їздити. Після весілля молоді переїхали до нас. З невісткою ми одразу не знайшли спільну мову. За характером вона нам не підходила.
З першого дня дівчина була налаштована вороже. На зустріч молодих ми запросили усіх рідних за святковий стіл. До вечора ми сиділи, веселилися і співали пісні.Оксана тим часом мовчала і косо дивилася навколо. Я просила дочок, щоб вони поговорили з нею. Вона ж тут одна і поки що чужа. Однак ті відповідали, що таку панянку їм не розговорити. Зрештою Оксана з Устимом подалися ночувати в готель, бо шумні гості заважали б їм спати. Хоча я намагалася вмовити молодих залишитися і навіть місце їм приготувала.
Наступного дня вони повернулися. З Оксаною я пересікалася рідко. Вона практично не виходила зі своєї кімнати, а з кухні миттю зникала, як тільки хтось заходив. Тож розмова в нас не складалася. Пройшло три дні й Устим заявив, що вони переїжджають. Він підшукав квартиру в оренду. Скажу щиро, що я зраділа цій новині. Адже через невістку почувалася некомфортно у власному домі. Помочі від неї не було, а ходити навшпиньки над нею нам з чоловіком також не хотілося. Ми прості люди і не будемо змінюватися.
Після цього син сам приходив до нас в гості, я до них ні ногою. Час від часу я передавала через Устима смачну випічку, бо люблю готувати. Він дякував і повертався до дружини. Мої дочки заходили декілька раз в гості до брата. Оксана сиділа в телефоні в іншій кімнаті і не виходила до них. А від моєї випічки навіть сліду не було, бо невістка не вживає мучного. У них в домі тільки корисна їжа. Напевно син носить гостинці на роботу. Гаразд, хоч хтось оцінить мої старання.
Річ в тому, що ми традиційно на 8 березня збираємося усі разом за сімейним столом. Усі діти приїжджають до мами. Навколо квіти, подарунки, привітання. Відзначаємо з розмахом і весело усією родиною. Без виключень.
Нещодавно Устим сказав, щоб цього року я не чекала на них. Вони з дружиною планують святкувати вдвох. Спочатку я думала, що у них якісь грандіозні плани або запланована поїздка закордон, але ні, будуть вдома.
Я ж кажу, що можуть прийти принаймні на годинку. Хіба їм не хочеться побути в сімейній дружній обстановці? Виявляється, Оксані ці співи, танці і веселощі не до душі. А ще на столі буде багато жирної їжі, яку вона не вживає. Одним словом приходити невістка не хоче.
Тоді я вирішила запитати прямо:
– Ми для неї занадто прості, так?
– Ну загалом так, – відказав Устим. – Її батьки аристократи.
Я все розумію, але хіба це означає, що можна так зневажливо ставитися до чужих родинних традицій? Один день в році можна й потерпіти.
– Може принаймні ти забіжиш до нас? – спробувала вмовити сина.
– Не знаю, чи буду мати змогу. Не хочу, щоб Оксана образилася, що я залишив її саму в жіночий день.
У мене незабаром день народження і думаю, що ситуація буде така ж сама. Сумно, що ми з невісткою не порозумілися. Вона навіть не знає мене, а вже недолюблює. Хоча молодим я нічого поганого не зробила і ніколи не перечила. Та що я можу вдіяти, якщо у нас проста сім’я…
А що ви думаєте з цього приводу?
