Дана історія точно буде для вас не новою. А точніше, вона вже настільки впізнавана, що її можна вводити додатковим предметом в шкільну програму. Вона про: взаєморозуміння, повагу, любов та особисті кордони. Що можна вважати тільки своїм, а що чужим?
І до чого тут особисті принципи та гідність?
Мама самотужки виховувала сина. Протягом життя їй доводилося зовсім не легко. Вона втратила чоловіка, коли була ще зовсім юною. Але жінку це не зламало, вона почала загартовувати характер, дивитися проблемам прямісінько в очі, та попри все встигала виховувати сина. Синочок виріс досить хорошою людиною, закінчив університет. Проживав в одній квартирі разом зі своєю мамою. Вони зуміли налагодити дуже теплі відносини, обом місця було вдосталь. І роль “маминого синочка”, тут ні до чого.
Звичайно, що синок підріс та вирішив, що йому потрібно вже й свою сім’ю створювати. Тому, у належний час він привів додому дівчину.
Але не все складалося так, як хотілося. Не могли ніяк невістка та мама порозумітися між собою. Чи то спільний побут, чи різні характери зіпсували все. Тепер, спокою та минулого щастя вже не було.
Почала молода невістка заводити свою шарманку та тихенько нашіптувала чоловікові, щоб він змінив ситуацію. А приводів у неї для цього було достатньо: вона ж переживає про їх майбутніх дітей, а нервуватися під час вагітності шкідливо, і про здоров’я свекрухи, на старість літ вона повинна жити в спокої та окремо від молодих. Ось згодом дійшло до того, що син вирішив поговорити серйозно з мамою.
Сказав, що настав час для того, щоб розміняти квартиру. Або він візьме свою частину грошима, або будемо всі разом шукати варіанти роз’їзду. Син собі спланував, що візьме квартиру в іпотеку, а гроші від продажі маминої квартири використає для першого внеску. Але про маму він теж не забув, купить їй невеличку кімнату в комуналці десь в передмісті:
– А можеш і не з’їжджати, а просто візьми нам кредит, – продовжував син.
– Синочку, любий, ця квартира нам тяжкою працею з батьком дісталася. Ми все здоров’я своє підірвали. Хіба ми працювали для того, щоб ти на старості років вигнав з дому? Про яку комуналку в передмісті ти говориш? Як я буду добиратися в поліклініку? Та й хто мені, пенсіонерці видасть зараз кредит? Я ж лише отримую пенсію, на заводі більше не працюю.
Мати намагалася всіляко пояснити синові, що він самотужки має думати про те, як забезпечити свою сім’ю житлом, а не виганяти маму на вулицю.
А невістка, взагалі немає жодного відношення до квартири, а продовжує відкривати свій рот та качати права. А раптом вони захочуть розлучитися, бо передумов вже й так досить багато, доведеться йому квартиру їй та майбутній дитині залишити, а сам куди? До мами в комуналку?
В сім’ї так і не змогли порозумітися. Сварки продовжувалися щоденно.
І одного разу мама приняла для себе важливе рішення.
Вона зібрала речі та зникла з квартири, тихо та непомітно, неначе її тут ніколи й не було.
Діти навіть спершу зраділи.
Але ось нещодавно у них з’явилися дуже сумнівні сусіди, які зайшли та показали документи на пів квартири.
Одразу попросили їх звільнити одну кімнату, а кухню заставили повністю своїми речами.
Син зрозумів: мати вчинила хитро, знайшла спосіб, як його наказати. Кинувся шукати правду в суді, але вона для нього виявилася гіркою.
Мама вчинила дуже розумно: не продаж, а рента.
Сама ж вона вирішила переїхати до своїх далеких родичів, в невелике містечко, а частиною квартири дозволила користуватися їм.
А син тепер не знає, що робити: або ж продавати свою мізерну долю за копійки, або жити з непроханими гостями. Звичайно, що дружина втікла від нього при першій кращій нагоді. А мама не залишила своєї нової адреси.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила матір?
Фото з відкритих джерел
