Галині Володимирівні довелося самостійно займатися вихованням синів. Попри це жінка ходила на роботу і виконувала усі хатні обов’язки. Михайло з Романом не хотіли допомагати матері. Вони постійно гуляли і регулярно влаштовували сварки.
Навіть тоді, коли сини погоджувалися щось зробити по дому, це супроводжувалося різноманітними вимогами. Наприклад, Роман якось позамітав подвір’я і зажадав за це грошову винагороду. Михайло робив аналогічно. А усі зароблені кошти хлопці одразу витрачали на свої забаганки.
Якось до них гості завітав дядько Толя, мамин брат. Сестра накрила на стіл. Сини поважно сіли. Старший взявся відкорковувати вино.
– А вам не зарано вживати алкоголь? – здивувався Анатолій Володимирович.
– Мені уже 23, – сказав Роман.
– А мені 21, – заявив Михайло.
Чоловік, пропустивши цю інформацію повз вуха, відкоркував бутилку і вилив увесь вміст у вмивальник.
– Нічого собі, – здивувалися хлопці.
– А ви на що розраховували? Тим паче з ледарями я не п’ю. Ви нічого матері допомагати не хочете. Пора це змінити. Сьогодні ж перемиєте увесь брудний посуд. Якщо ні, то розмова у нас буде іншою.
Ошелешені хлопці швидко поїли й розійшлися по своїх кімнатах.
– І що це за виховання? – запитав брат у сестри. – Ти їх шкодувала все дитинство, а тепер з цих телепнів немає толку.
– Я ж не можу силою їх змусити щось робити. Михайло каже, що потрібно відмовитися від господарства, якщо нікому за ним глядіти. Але ж за що ми тоді житимемо?
– Гаразд, я тобі допоможу. За цей тиждень ми надолужимо згаяне.
Ввечері дядько Толя взявся рубати дрова. Оскільки Роману було скучно, він вирішив до нього приєднатися. Чоловік показав правильну техніку і племінник ввійшов в азарт. За годину всі дрова були готові, а хлопець отримав від процесу максимальне задоволення.
– Пам’ятаю як ми з твоїм батьком за молодості ходили на сіно, – раптом почав розповідати дядько Толя. – Одного разу скосили ціле поле й завантажили все на віз. Напередодні сусід погодився нам позичити свою кобилу, аби ми доставили воза додому. Однак в останній момент той сказав, що його тварина загнеться, якщо затягне таку величезну копицю. Нам з Юрою довелося тягнути воза власноруч. Ніхто навіть не вірить, що ми так подолали 15 кілометрів.
– Справді? Я вперше про це чую. Мама ніколи такого нам не розповіла, – сказав Роман. – Може ви ще щось можете розказати мені про батька?
– Може, але завтра. Гаразд?
Хлопець схвально кивнув.
Зранку Роман з власної ініціативи пішов пратися в сарай. Михайло запитав, що ж з ним трапилося:
– Досить, брате, байдикувати. Пора матері допомогти, – відказав той.
Сини взялися до роботи. Разом з дядьком Толею вони навіть відремонтували паркан. Час від часу чоловіки робили перерви на відпочинок, під час яких Анатолій Вололдимирович розказував різні історію, пов’язані з батьком племінників.
Пообідавши, сини пішли мити посуд, а матір здивовано запитала:
– Толю, як ти зміг їх перевиховати за один день?
– Гадки не маю, – знизив плечима той. – Мабуть, розповіді про працелюбність Юри надихнула їх. Хлопці вирішили взяти приклад з батька.
А на вашу думку, як і з якого віку потрібно привчати дітей допомагати старшим?
