Серпень, 2020 рік
Доньці виповнилося шість років. Вона готувалася до першого дзвоника в школі.
– Мамо, а можна тато також піде на свята разом з нами? – просила Даринка.
Я не була проти, тому одразу зателефонувала своєму колишньому чоловіку. Він прикинув графік роботи і сказав, що у той день має бути вдома.
– Гаразд, тоді я приїду і ми втрьох підемо на перше вересня, – запропонував батько Дарини.
Ми розлучилися кілька років тому. Причиною стала зрада з його боку. Як би мені не було боляче, але я не могла заборонити доньці спілкуватися з татом. Нам вдалося якось дійти до взаєморозуміння і домовитися про те, що вони з Даринкою зможуть бачитися. Стосовно цього у мене була лише одна умова: щоб його нова жінка навіть не наближалася до моєї доньки.
Саме тому вона лише чула про свого наполовину рідного молодшого брата, але ніколи не бачила його, як і нової сім’ї батька. Це їй ні до чого.
Із зовицею я спілкуюся до сьогодні. Навіть після усіх перипетій ми залишилися подругами. У нас з Анею багато спільного, адже вона також пережила зраду свого нареченого напередодні їхнього весілля. Незважаючи на те, що друга дружина її брата прагне знайти з сестрою спільну мову, та тримається осторонь.
Колишній чоловік навіть купив для Даринки все необхідне до школи. Ми разом вибирали форму, приладдя, зошити і новенькі бантики. Всі витрати він повністю взяв на себе.
Вересень, 2020 рік
Прийшов довгоочікуваний день, коли донька мала йти в перший клас. Її батько приїхав з букетом квітів, як і домовлялися. Він привітав Даринку з новим етапом у її житті.
Я вдягла її в красиве плаття, а на голові заплели хвостики з бантиками. Ми взяли доньку за руки з обох сторін і попрямували на свято. Цей день Даринка до сьогодні згадує з теплотою й усмішкою на обличчі.
Після всіх урочистостей і вручення подарунків, ми повернулися додому. Колишній чоловік провів нас до будинку і поїхав геть.
Через два тижні Даринці виповнилося сім років. Цю подію ми святкували у місцевому кафе, куди запросили подруг доньки, а на вечір закликали наших найближчих родичів.
На святкування прийшов і батько зі своєю сестрою. Обоє мали великі пакети з подарунками та надуваними кульками. Вони привітали дівчинку і протягом вечора не відходили від неї.
Мої батьки та хресні Даринки також прийшли в гості. Вони обіймали іменинницю і весело бесідували між собою. Про колишнього чоловіка ніхто не промовив жодного поганого слова, хоча усі його недолюблювали після скоєного.
Ми провели чудовий вечір в родинному колі. Атмосфера була теплою і розслабленою. Після застілля гості роз’їхалися. Бабуся забрала до себе онучку, пообіцявши, що завтра привезе її назад.
На вихідних Аня запросила мене в ресторан на келих вина. Я погодилася зустрітися з подругою. Ми зробили замовлення і почали розмовляти на різні теми. Раптом мова зайшла про мого колишнього чоловіка і зовиця почала розповідати про його нову дружину.
В принципі я не здивувалася, коли почула, що жінка дуже невдоволена поведінкою чоловіка. Мовляв, він платить мені аліменти, тому не зобов’язаний додатково витрачати гроші на шкільне приладдя для дочки. Їм також потрібно за щось жити, а все йде на Дарину.
Ще одна причина для обурення – перший дзвоник. Чому батько мав вести свою дорослу доньку в школу, якщо це могла зробити лише матір? Тим паче жінці довелося у той час самій сидіти разом з немовлям.
І нарешті: день народження доньки. Чоловік знову витратив гроші на подарунки, хоча покупок напередодні мало б вистачити. І навіщо було запрошувати його на посиденьки, якщо цілком достатньо привітати Дарину по телефону.
– Я їй прямо в очі сказала, що потрібно було думати перед тим, як лягати в ліжко до одруженого чоловіка. На що вона розраховувала? У нього є обов’язки, про які їй було одразу відомо. І нехай звикає, що у нього двоє дітей і пильнувати лише сина він не буде. На кінець я присоромила її, мовляв, брат все ж живе разом з ними, а з донькою бачиться значно рідше. Після цього їй ще вистачає наглості докоряти через те, що батько пішов на перший дзвоник і день народження до дитини! – обурювалася Аня.
Справді, зовиця має рацію. Жінка знала про становище чоловіка, коли забрала його зі сім’ї. Нехай тепер мириться із незручностями. А якщо їй щось не подобається, то може відправлятися на пошуки вільного обранця! А мій колишній чоловік, незважаючи на зраду, все ж є хорошим батьком, який ніколи не забуває про Даринку. За це я його ціную і поважаю.
А як ви вважаєте, якими повинні бути стосунки між батьками і дітьми після розлучення? Чи правильно вчинила авторка, коли налагодила відносини з чоловіком, щоб її донька мала змогу спілкуватися з батьком? І чи має право нова дружина докоряти чоловікові тим, що він приділяє занадто багато уваги своїй доньці від першого шлюбу?
