Того вечора Орися повернулася з роботи у хвилюючому передчутті. От-от мав подзвонити її син. Жінка сиділа на кухні, заваривши чаю. Пролунав дзвінок:
– Синку, ну що там? Все здав? – переймалась мати.
– Так! На відмінно! Я ще забіжу в гуртожиток на вокзал і до тебе! Поїзд прибуде завтра зранку! Цілую!
– Молодець! Я не сумнівалась, що ти здаси! Чекаю!
Її Максим – першокурсник медичного університету. Та на якусь мить Орисі навіть не повірилось, що її син так швидко виріс. Адже його могло і не бути. Спогади віднесли думки в минуле…
Як вона за однією партою сиділа зі своїм майбутнім чоловіком. Кохання з першого погляду. Артур після закінчення школи вступив у технікум. Орися ж мріяла стати лікарем, але з першого разу ступити їй не вдалось. Обрала училище.
Невдовзі коханий зробив пропозицію, а на весні вони зіграли весілля. Жили вони в її батьків. Коли на світ з’явився синочок то стало непросто. Однієї зарплати Артура було недостатньо. А з появою другої дитини йому довелося працювати з самого ранку до глибокої ночі.
Через три роки дітки пішли в садок, а Орися влаштувалася медсестрою на пів ставки. Справи ніби налагодились, чоловіка підвищили, тож молода сім’я змогла переїхати в будинок неподалік.
Наступні кілька років вони старанно відкладали гроші, щоб почати будувати власний будинок. Родина допомагала з усіх сторін. Тож з будовою вони закінчили навіть раніше ніж думали.
Все наче було чудово. Але останнім часом з Артуром було щось не те. Чоловік ніби змінився на очах, роздратований та постійно похмурий. Орися запідозрила все частіші пізні повернення чоловіка, тож вирішила за ним простежити.
Якось вона раніше звільнилася з роботи й вирішила зайти в гості до свекрухи. Почекавши на порозі хвилину їй так ніхто і не відчинив. Коли жінка вже думала йти, то почула, як хтось смикає за ручку. Очі Орисі полізли на лоба.
Перед нею стояв Артур у банному халаті. А позаду почувся голос зі сміхом:
– Коханий, хто б це не був повертайся до мене, ми ще не закінчили!
Орися не думаючи подала на розлучення. Так будинок залишився їй, а Артур повернувся жити до батьків.
Сказати, що жінка була шокована, розчарована та розбита – це промовчати. Адже вона так кохала його і ніколи б не подумала, що він здатен на таке. Ще багато років вона не могла завести нові стосунки попри свою привабливість та залицяння чоловіків.
Через багато років один сусід Василь, що допомагав їм будувати дім попросив Орисю попрасувати йому сорочку та штани. Орися звісно, що погодилась допомогти.
Та на цьому візити Василя не припинились. Якось поволі між ними проскочила іскра. Жінка вже й забула, як це знову відчувати теплі флюїди кохання.
Та не довго вона раділа. З жахом зрозуміла, що завагітніла і боялася сказати коханому. Василь був молодшим від неї на десять років.
– Я хочу повідомити дещо важливе, – запросила до себе Василя. – Я вагітна. Що нам тепер робити?
Чоловік посміхнувся і взяв її за руку.
– Як що? Це наша з тобою дитина! Я такий щасливий! Це треба відсвяткувати!
– Але я вже стара, щоб народжувати! Мені тридцять вісім!
– Люба моя, ти прекрасна! Не хвилюйся, зараз медицина пішла вперед, ти народиш здорову дитину!
На цих словах Орися розплакалася від радості. А через певний час Василь вже переїхав до неї.
Їхній Максимко з’явився на світ у прекрасний сонячний день. Старші діти вже не жили з Орисею, бо будували свої долі. Але з малечою теж допомагали.
Спогади Орисі перебив Василь.
– Кохана, щось сталося? Чому сидиш тут зажурена? – спитав чоловік, який зайшов на кухню.
– А, ні! Все добре! Я пригадала, як ми почали жити з тобою! До речі, Максимчик вже дзвонив. Він все здав на “відмінно”. І приїде завтра.
– Розумний хлопець! Я ж казав! То може разом приготуємо вечерю? – ніжно спитав Василь та обійняв свою дружину.
– Давай!
А як би ви вчинили на місці Орисі?
Фото з відкритих джерел
