Часто ми не можемо знайти спільну мову з батьками зрілого віку. Щобільше, навіть дорослі діти часто сприймають всі батьківські прохання та повчання дуже близько до серця. А інколи навіть одна невеличка сварка з мамою може призвести до серйозних наслідків.
Наша історія буде про героїню, чия поведінка викликала негативні емоції з боку її доньки. Чи можна буде якось примирити двох ріжних людей? Про це читайте далі в статті.
“Зовсім недавно ми посварилися з донечкою. Моя Валерія разом зі своїм чоловіком та дітьми, вирішили поїхати відпочити на море. Вони попросили мене доглянути за їхніми квітами. Напевно, я просто перевищила деякі свої повноваження, якщо можна так сказати.
Це їх перший нормальний відпочинок разом, принаймні за останні років сім. Вони весь час економили гроші, щоб швидше погасити кредит за житло. Зять взагалі працює без вихідних, шукає постійно собі підробітки. Моя Валерія вийшла швидко з декрету і теж почала пропадати на роботі. Ось вони вирішили нарешті, що їм потрібно відпочити.
Я вирішила допомогти їм та зробити невеличкий сюрприз. Як тільки я прийшла до них перший раз, то помітила, що у них вдома вже давно ніхто не прибирав. Загалом, я вирішила пожити у них декілька днів і поринула з головою в прибирання.
Прибирання у мене зайняло аж три дні: прання, прасування, миття підлоги, навіть холодильник вимила до блиску. Все зайве викинула в сміття. Думала собі, що приїде моя донечка і подякує за мою старанну працю.
А вийшло все навпаки: “Я просила тебе лише дивитися за квітами. З чого ти взяла, що можеш робити тут все, що тобі заманеться? Навіщо ти тут господарюєш? Я тепер не можу знайти свої речі!” – говорила дочка, а з вух аж дим ішов.
Потім вона сказала, що не можна ось так нагло вриватися в її приватне житті і зовсім не важливо, що вона моя мама. Так мені на це байдуже! Я просто дуже хочу, щоб мої онуки жили в чистій квартирі! Я думала, що вони скажуть за це слова подяки. А в результаті, я ще винною вийшла. Хіба так можна?
Тепер я для них стала ворогом сім’ї. Валерія навіть не телефонує мені, трубку теж не бере, на повідомлення не відповідає. Я собі навіть не можу уявити, що тепер про мене будуть думати мої рідні онуки! Мабуть, дочка там їм розказала всілякі нісенітниці. Скажіть мені, невже я погана мама? Невже я вчинила погано? Я ж дійсно хотіла як краще…”
Від редакції
Часто можна почути фразу про те, що ініціатива карається. І ця історія, якраз прекрасно це передає. Звичайно, жінка нічого поганого не хотіла зробити, лише допомогти, але ніхто її про це не попросив, правда? Такі ситуації дуже часто нервують, людині здається, що її особистий кордон перетнули. Ось так і виникають конфлікти.
Ми вважаємо, що в даній ситуації багато чого залежить від дочки. Складається враження, що її образа на матір вже накопичується досить давно. Потрібно нарешті сісти та щиро поговорити. Дуже сподіваємося, що рідні люди знайдуть можливість налагодити відносини.
А вам доводилося стикатися з такими ситуаціями? Що б ви порадили жінці в даній ситуації?
