Я живу в невеликому будиночку в селі. Маю свій город і навіть маленький садочок.
Все життя виховувала доньок, намагаючись привчити їх до сумлінної праці. Ніколи не сумнівалася в тому, що мені це вдалося, а дарма!
Приїхала нещодавно до мене в гості молодша донька. Дорога з міста до села недовга, та й автобуси завжди напів порожні, але Соломійка сказала, що не хоче навіть говорити, так вже втомила її та подорож.
– Звісно, доню, відпочивай. Вже завтра до роботи візьмемося!
Але вранці її неможливо було розбудити. Надворі Соломія з’явилася вже ближче до обіду. Користуючись нагодою, я вирішила попросити її принести мені з криниці кілька відер води, але отримала відмову.
“Ну, може, й воно так. Вона іще дитина, нема чого їй важкості всілякі тягати”, – думала я про себе.
Попросила її тоді залізти на драбину і зібрати плоди з вишні.
– Мамо, коли я сюди їхала, я й гадки не мала, що доведеться працювати. Знала б, що так – не приїхала б, – сказала донька.
А вже увечері наминала за обидві щоки соковиті вишеньки, заїдаючи їх ревеневим пирогом мого власного виробництва. Після вечері вирішила Соломія поїхати в сусіднє село, щоб побачитися з сестрою. Я попереджала її, що вже пізно, скоро стемніє, тому вирушати в дорогу – небезпечна авантюра. Але вона мене не послухала. Та ще й висміяла, мовляв, вона вже доросла жінка, а я вказую, що їй робити.
Усю ніч її не було в хаті, а я ока не могла зімкнути. Повернулася безсовісна тільки вранці, та й спати собі лягла.
Ввечері поїла смачненько, зібрала усі гостинці в сумку і поспішила на автобус. Перед виходом сказала:
– Ой, мамо, дякую тобі. Оце я відпочила. Завжди тепер до тебе приїжджатиму. Але наступного разу вже точно тобі гостинця привезу. Бо якось аж незручно.
Набравшись сміливості, я відповіла:
– Не приїжджай до мене більше, доню. Нема в мене часу, за тобою бігати, наче в дитинстві. Ти ж уже така доросла. А в мене роботи ціла гора. На дивані полежати ти й вдома зможеш.
Соромно Соломії стало: зачервонілася вся, голову опустила і пошкандибала на автобусну зупинку.
Поки не дзвонила, але я впевнена, що її совість прокинеться, і я без вибачень не залишуся.
Чи погоджуєтеся ви із вчинком матері?
Як би ви вчинили на місці Соломії?
