Усі можуть помилитися. Люди – це не ідеальні створіння. Однак завжди є межі, за які не варто виходити. У цьому випадку на них нахабно начхали. Я не розумію, як можна так вчинити стосовно дружини, з якою ви прожили багато спільних років.
Мій вітчим одружився з матір’ю вже 30 років тому. Нещодавно він сказав: “Я переписав свою квартиру на сина. Розумію, що це може тебе стривожити, але вірю у твоє добре серце. Я вдячний тобі за твою любов і турботу. Та моїй дитині потрібна допомога, а ти без житла точно не залишишся”.
Вони обоє вже багато років на пенсії. Вік бере своє, тому чоловік вже не може самостійно пересуватися. Дружина у всьому йому допомагає. Усе подружнє життя у них пройшло в злагоді та взаєморозумінні. Я ціную вчинок вітчима, який свого часу прийняв мою матір разом з дітьми. Він замінив нам рідного батька.
Ми з сестрою давно виросли. У кожної своя сім’я. У нас є зведений брат, якого вітчим після розлучення з першою дружиною більше не бачив.
Та буквально минулого тижня мати прийшла до мене в гості з дивною тривогою в очах. Вона довго не наважувалася на розмову, а зрештою запитала, чи прийму я її до себе жити, якщо раптом щось трапиться.
Мої перші здогадки про те, що мати хоче розлучитися з вітчимом, не виправдалися. Тоді вона розповіла про те, що сталося. Чоловік вирішив віддати їхній дім своєму синові. Звичайно, що матері немає причин для хвилювання. Я з радістю заберу її до себе. Однак проблема в іншому: вона почуває себе зрадженою. Адже це рішення вітчим прийняв без її відома.
Я також сприймала той будинок, як рідну домівку. Мене вразив вчинок чоловіка. Тим паче він уявлення не має, де його син і що з ним.
Сестра ще більше була шокована цією ситуацією. Вона намагається переконати матір оскаржити заповіт в суді. Тепер ми не знаємо, що нам робити і як поводитися.
А як би ви вчинили на місці цієї сім’ї?
