Я почув телефонний дзвінок. Спочатку подзвонив не він, а його жінка. Слава й не зрозумів хто це, поки вона двічі не повторила: “Я дружина твого батька”. Слава завжди вважав, що у нього не має батька. Бачив він його від сили два рази в житті. У дванадцять років зустрів його в місцевому магазині і навіть здогадки не мав, що це його батько, якби не реакція його мами:
– “Мамо, чому ти так дивилась на того дядька, що з нами в магазині був?”
– “Це твій тато” – дуже коротко відповіла мати.
Слава ніколи не запитував нічого про свого батька, тому що не хотів її розстроювати.
– “Батько?” – перепитав Слава.
Мати вирішила все розказати, адже рано чи пізно цей момент мав би настати. Історія була дуже коротка: вона почала роман з одруженим чоловіком і завагітніла. Приймати дитину він відмовився і обірвав з нею всі зв’язки.
Другий раз, коли Слава побачив батька, був з його бажання. Йому було сімнадцять і він не міг зрозуміти, як від такого хорошого хлопця, золотого медаліста, переможця багатьох олімпіад, можна ось так просто відмовитись. Він чекав його біля роботи і гадав собі, як батько може відреагувати.
– “Ви щось хотіли запитати, молодий чоловіче? “
– “Я ваш син, Слава” – тихо промовив він.
Батько подивився йому в очі з абсолютно байдужим поглядом, розвернувся і пішов далі по своїх справах. Так би й закінчилась їхня історія, якби не втрутилась його жінка…
– “Славік, твій батько дуже хворий, він в лікарні. Це терміново, йому потрібна операція!”
Він навіть не думав їхати до нього, поки не розказав своїй дружині Наталі:
– “Послухай, це твій батько і йому потрібна допомога. Зараз не час на образи, забудь про все і їдь до нього, інакше ніколи собі не пробачиш, якщо з ним щось станеться”
Він вирушив до нього і уявляв собі стандартну картину з фільмів, коли хворіє батько: синку, вибач мені, я стільки часу прогавив і тільки зараз зрозумів, як ти мені потрібен.
Але, його чекав інший сценарій, також як з фільму. Підійшов до палати і побачив жінку, з повними очима сліз.
– “Твоєму батькові потрібна пересадка органів, а черги він може не дочекатись…” – ледве промовляла його дружина в істериці.
– “Чому так терміново, хіба не можливо знайти ще якісь шляхи вирішення? Що у нього за така хвороба?” – промовив Слава – “Мені потрібно подумати, адже він ніколи не був мені батьком” – сказав він, хоча давно вже все вирішив.
Через кілька годин Слава подзвонив жінці батька і погодився на операцію. На наступний ранок він приїхав в клініку, здав всі аналізи і йому підтвердили, що він може стати донором.
– “Не смій погоджуватись! Він жодного разу не поцікавився як ти там взагалі” – розлючено сказала мати Славі.
– “Гаразд, мамо, я подумаю”
В якийсь момент Слава промовляє до дружини батька:
– “А чому ви не попросили ваших дітей?”
Слава не знав, що у нього є дві сестри, поки його мама випадково не сказала це по телефону.
В повітрі повисло мовчання…
– “Старша донька чекає дитину, а молодша … Вона відмовилась”
– “Ви ж могли зараз щось придумати, сказати, що у молодшої доньки аналізи показали відмінність. Чому ви не збрехали?”
– “Знаю, що ти зараз думаєш, але у всьому винна я. Я заборонила йому спілкуватись з тобою, погрожувала, що заберу дітей і він ніколи нас не знайде. Пробач Слава, я його дуже любила, тому й боялась відпускати до сина”
Вийшов лікар і промовив: “Операція пройшла успішно”. З батьком Слава не бачився, до того він був реанімації, а після – він й не захотів.
Як би ви вчинили на місці Славіка?
