Я росла лише з мамою. Її стосунки з татом не склалися, бо коли він почув, що на свят маю з’явитися я, то одразу пішов від неї. Сказати, що серце мами було розбите – це промовчати.
Але її любов до нього була настільки великою, що вона надіялась, коли він одумається та повернеться до нас. Цього так і не сталося.
Він був з багатої сім’ї й це все пояснювало. Навіщо йому будувати серйозні стосунки з дівчиною сиротою, яка вивчилась на перукаря. Його батьки точно не захотіли б собі таку невістку.
Коли хлопець йшов, то лиш пафосно заявив, що дитина йому ні до чого та кинув на стіл гроші для аборту.
Звісно мама б ніколи його не зробила. Тож старалася все своє життя, щоб мені було добре.
Досі не можу зрозуміти чому вона не стала з кимось зустрічатися. Вона ж розумна, гарна та молода. А які в неї золоті руки та порядок всюди!
Кілька чоловіків все ж було. Ігор, як виявилось пізніше, просто не мав де жити після розлучення та з часом пішов. Інший Павло здався мені брехуном, а як виявилось потім він виманив у мами гроші й зник з ними.
Якось ми йшли вулицею та помітили стару циганку. Вона глянула в наш бік і сказала:
– Доля та життя матері передається її дочці. Завжди!
На її слова я не звертала особливої уваги. Лиш потім я зрозуміла, що її слова були віщими.
Я закохалася. Тоді я була студенткою юридичного факультету. Якби не мама, я б лише могла мріяти про професію адвоката. Там я і познайомилась з Орестом. Закохалася до безпам’ятства.
Він був таким гарним, галантним та уважним. Стосунки будувалися швидко – так, як у найкращих романах. Нам було дуже добре разом. А потім я зрозуміла, що вагітна.
Мені було лячно і радісно водночас. Я була переконана, що Орест буде щасливим, але як же гірко я помилялась. Він з усієї злості заявив:
– Не смішно! Чи ти думала, що у нас є майбутнє? Не сміши. Ти лиш сіра миша, а в мене батьки прокурори! Забудь і не роби дурниць! Не смій нікому говорити чи шантажувати мене дитиною! Я все сказав. Вимітайся!
Як же я тоді плакала, думала, що виплачу всі сльози назавжди. Я бігла до мами, щоб зрозуміти, що мені далі робити. А потім як грім посеред ясного неба я згадала слова старої циганки…
Як думаєте: це збіг чи сама доля?
Фото з відкритих джерел
