Після розлучення з татом у моєї мами розпочалося нове життя. Вона не впала у відчай і не опустила руки, а навпаки – зайнялася саморозвитком. У неї з’явився час на власні хобі та бізнес, пов’язаний із салоном краси. Звичайно я раділа за свою маму.
Сама ж я закінчила університет і вийшла заміж. Невдовзі у нас з Романом з’явилася спільна донька. Проте з плином часу наші стосунки зіпсувалися. А все тому, що у нас з чоловіком були різні пріоритети. Він був занадто зайнятий роботою, а мені не вистачало його уваги.
Зрештою я дізналася, що Роман мені зраджує. Пробачити це я не могла, тому ми розлучилися. Між нами з колишнім чоловіком збереглися нормальні стосунки. Він віддав нам з донькою двокімнатну квартиру, а сам підтримує зв’язок з Софійкою.
Тож у свої 26 років я залишилася самотньою. Влаштувалася на посаду адміністратора в готелі і паралельно займалася саморозвитком. Вирішила підтягнути англійську й відновити заняття у тренажерному залі. У мене були залицяльники, але до нових відносин я була не готовою.
Тим часом мама давно розповідала мені про те, що у неї є кавалер. Вона розказувала, що у них серйозні наміри, але до знайомства діло так і не доходило. Я й не наполягала, бо знала, що мама краще знає, коли для цього прийде влучний момент.
Так і сталося. Якось вона подзвонила і сказала, що приведе на вихідних свого нареченого на вечерю. Я зраділа, бо вже рік чую про нього лише розповіді.
Напередодні я привела себе в порядок, вдягнула доньку в найкращу сукню і накрила розкішний стіл зі своїми фірмовими стравами.
Дзвінок у двері. Відкриваю і бачу на порозі картину, яку годі уявити навіть в страшному сні. Виявляється, у мене з маминим нареченим спільна дочка!
Парочка трималася за руки, а я нарешті зрозуміла, чому це знайомство постійно відкладалося.
Все ж я запросила гостей до столу. Ми повечеряли в напруженій атмосфері, яку розряджала лише Софійка. Дитина була рада бачити свого тата й бабусю.
Тепер у мене в голові лише одне питання: як і коли закрутився їхній роман? З одного боку, я не вірю, що матір могла так підступно зі мною вчинити і забрати чоловіка з сім’ї. З іншого боку, підозри не дають мені спокою. Одним словом, на душі залишився неприємний осад.
Я абсолютно байдужа до колишнього чоловіка і бажаю йому та моїй матері щастя. Проте мені потрібен час, щоб усвідомити й звикнути до думки, що батько й бабуся Софійки тепер разом.
А як би ви відреагували на подібну ситуацію?
