Вирішив я у батьківському домі збудувати колодязь. Мама у мене вже була старенька. Вік не дозволяв їй бігати за водою до загального джерела. Для того, щоб зекономити, запропонував сусідам збудувати один колодязь на двох, і спільно користуватися. Спочатку, вони погодилися, одразу обрали місце, яке буде зручне для всіх. А потім відмовилися, сказали, що немає грошей.
Я з розумінням до цього віднісся, тому запропонував їм повернути гроші через 3-4 місяці. Вони теж відмовилися, сказали, що вони можуть продовжувати носити воду з громадського колодязя.
Змайстрували колодязь. Мама дуже раділа. Але мене не було, то сусіди часто забігали до мами і просили воду. Вже дійшла справа й до того, що мама просто перестала закривати браму, і вони собі приходили у будь-який час.
Приїхав я в черговий раз на село і вирішив з ними поговорити. Сказав: або вони віддають нам половину грошей за колодязь, або припиняють набирати з нього воду. Сусід одразу почав лаятися та кричати, що я виріс скупим та егоїстичним. Але справа зовсім була не у моїй скупості, а в принципах. Гроші вони на колодязь давати не хотіли, а тепер ходять і надокучають тут цілими днями. Сусід часто забував закривати за собою хвіртку, через це кури розбігалися по цілому селі, то пізно ввечері гримить відрами, коли мама лягла спати.
Хочу сказати, що сусіди не були бідними людьми. Декілька місяців тому, вони придбали собі новий автомобіль, а потім зробили хороший ремонт в будинку, змінили дах, утеплили. Перед тим, як ми збудували колодязь, відносини у нас були хороші. Завжди справляли враження порядних людей.
Вже через день, як я поїхав, сусід знову прийшов на мамине подвір’я. Почав говорити, що в селі люди ніколи не бувають жадібними. Набрав води і пішов. Мама почала хвилюватися, одразу підскочив тиск, зателефонувала мені. Я кинув всі свої справи і приїхав в село, заспокоїв маму.
Не витримав, вирішив вжити кардинальні заходи, раз до сусідів не доходить. Поставив на кришку колодязя замок. Сказав мамі, щоб вона ключі нікому не віддавала. Прийшов після цього сусід, поглянув на замок і пішов геть. Я ще звернувся до дільничого, щоб він провів з ними профілактичну бесіду. Не потрібно без запрошення шастати по чужому подвір’ї! Все спрацювало, більше вони не приходять. Мама дуже переживала через те, що ми посварилися з сусідами, але тепер не відчуває жодних незручностей.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинив син?
