Баба Зіна здавала нам кімнату в приватному будинку, коли я з подругою вчилась в університеті. Вона була самотня, і напевно, тому турбувалась про нас, як про своїх дітей.
Зранку ми ішли на навчання, а повертались увечері. На нас уже чекала гаряча вечеря – баба Зіна знала, що ми будемо голодні, як вовки після важкого дня, тож готувала для нас смачні домашні страви.
Якось на танцях, в Будинку культури, я познайомилась із хлопцем. Ми почали зустрічатись. Він прийшов до нас додому, в гості. Баба Зіна поспілкувалась з ним, а коли він пішов, сказала:
– Він щось приховує. Бачила, весь час руки в кишенях тримав, ніби щось ховав. Це недобре. Розійдись з ним – поки не сталось біди.
Я не прийняла її слова близько до серця. Але згодом ми з ним перестали спілкуватись. Пізніше я дізналась, що він вдарив свого друга ножем, коли вони сварились. Він носив ніж у своїй кишені! Його засудили на сім років. Він вийшов, і майже одразу отримав ще один строк.
Я закінчила навчання, поїхала працювати у столицю. Замість мене до баби Зіни пішла жити моя двоюрідна сестра. Вона мала хлопця, простого, як п’ять копійок, зі села. Інколи він приходив в будинок баби Зіни.
І тут старенька не стрималась:
– Не пара ви! Нерішучий він! Втікатиме від проблем! Бачиш, он весь час шапку в руках переминає.
Вона не помилилась. Хлопець, як тільки взнав, що дівчина вагітна, шапку схопив – і шукай вітра в полі.
Потім в баби Зіни була ще одна квартирантка, хлопець якої її теж був не до вподоби.
– Твоя доля – на сусідній вулиці. Зараз він в армії, ти дочекайся його, а як повернеться – одружіться! А цей чоловік не твій!
Яким був подив дівчини, коли вона розійшлась зі своїм хлопцем і декілька тижнів по тому, познайомилась з молодим сержантом, який тільки-но повернувся з армії. І жив він на сусідній вулиці.
Баба Зіна була ясновидицею. Ось таким даром вона була наділена!
Її вже давно немає з нами, але досі згадую її хорошим словом.
Чи вірити ви у екстрасенсорні здібності? Якби баба Зіна дала вам пораду, прислухались би до неї?
