Стою в черзі в банку. Люди злі, знервовані… В залі очікування бракує повітря.
З кожною хвилиною зберігати спокій стає все важче й важче.
Переді мною стояла старенька бабуся. Одягнута в старе пальто, на голові — хустиночка в квіти.
“Мабуть, в селі живе жіночка”, – подумав про себе, коли вдихнув специфічний запах сирості, який дуже притаманний сільським хатам.
Бабусінька повільно підійшла до стійки, схопилася за стіл обома руками і намагалася щось пояснити. Навколо шум, гамір, її голосу навіть чутно не було.
Тоді вона сказала одну фразу, яка змусила всіх замовкнути…
– Дівчинко, я тебе так люблю! А знаєш чому?
Після тих слів вся увага відвідувачів банку була прикута до неї. Всі ж звикли до того, що пенсіонери тільки те й роблять, що сваряться з іншими… Так цікавіше жити на старості літ, мабуть. А тут бабуся раптом в любові чужій дівчинці зізнається.
– Я тебе люблю просто так! А як інакше — ти ж така хороша, — продовжила старенька.
Обертається до людей, що досі стоять в черзі, а на обличчі кожного сяє усмішка на всі 32! Навіть найбільший буркотун — та й той не втримався… Стоїть і тішиться.
– А я вас всіх люблю!!!! Такі ви хороші, такі гарні… Молоді іще.
Бере бабуся свої документи і рухається потихесеньку до виходу. Помітив, що вона забула біля каси свій пакет.
Підбігаю до неї, простягаю його, а вона заглянула мені в очі і каже:
– Дякую, синочку! Хай тебе Бог береже… Люблю тебе. Всіх люблю…
Того дня я нарешті зрозумів, що насправді означає фраза: “Бачити Бога в ближньому свому”. Коли жіночка заглянула мені в очі, я зустрів самого Господа.
Редактори “Цікаво про” дуже щасливі, що знайшли таку надзвичайну історію священника Олександра Дяченка. Вона вчить нас дарувати іншим свою любов, ділитися з ними теплом, яке здатне розтопити навіть крижане серце…
Чи зворушила Вас ця історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
