Декілька років ми з дружиною економили на всьому. Все заради того, щоб купити омріяне родинне гніздечко! Хотіли, що у нас була велика зала, де б гостей приймали, у донечки – своя простора кімната, куди б помістилися всі її іграшки. Нарешті внесли останній платіж та придбали велику трикімнатку квартиру у невеличкому районі міста.
– Вам треба знайти кота, щоб той першим зайшов у квартиру, адже це прикмета хороша! – сказала моя мама.
– У мене алергія на котів! Не буду зараз бігати й проблем собі шукати. Не вистачало у нову квартиру брудну тварину заносити! – відповіла дружина.
Як виявилося, бабуся мала рацію…
Після того, як ми заселилися, то щоразу траплялися якісь неприємності. Здавалося, що у коридорі постійно хтось ходить та стукає у двері. Вночі часто дверцята у шафі відчинялися та речі падали з поличок. Одного разу щось на кухні так гучно впало, що ми аж прокинулися. Заходимо – а майже весь посуд розбився. Тоді Ольга перелякалася та зателефонувала до попередніх власників. Виявилося, що тут колись жила старенька бабуся. Вона якраз спала у тій кімнаті, де зараз дитяча. А декілька місяців тому померла.
– Нам терміново потрібна кішка! – кричала жінка.
Наступного ранку ми поїхали у притулок, щоб обрати пухнастого захисника. Мурчик одразу, як тільки переступив поріг, то почав шипіти та навіть не хотів заходити в інші кімнати. Тому ми постелили йому біля порога. А вночі кіт полюбляв заходити до нашої спальні. Довго м’явкав, щоб ми відкрили йому шафу. Застрибне на поличку, декілька секунд посидить, потім озирнеться та піде геть. І так щоразу. Одного ранку я прокинувся та пішов на кухню робити каву. От і Мурчик за мною побіг, хотів поласувати чимось смачненьким. Але раптом застрибнув на вікно та почав лапками штовхати, немов просив відкрити його. Я тільки до ручки – а надворі одразу злива почалася, хоча ось щойно було сонечко! Але Мурчик почав шипіти, тому я все-таки відчинив вікно, але на половину. Тоді кіт зістрибнув з підвіконня до мене на руки та почав пеститися. Здається, що дух бабусі покинув нашу домівку.
Але тоді історія не закінчилася. Виявилося, що наша сусідка не злюбила нас з першого дня. Тому під килимком часто бачив сіль розсипану чи голку. Бувало, що зайде до нас попросити книгу, а потім серед сторінок знаходжу якийсь мішечок. Тому ми перестали з нею навіть вітатися, а кіт щоразу шипів, коли та стара стукала у двері. Немов проганяв її геть та оберігав нас від лиха.
Ось так Мурчик жив з нами майже 10 років. А тут наша донька Іринка немов змінилася. Почала себе нахабно поводити, часто з нами сварилася через дрібниці та навіть забороняла пухнастому заходити до неї у кімнату. Ще й музику дивну слухала, немов хтось кричить у мікрофон. Ми вирішили записати її до психолога на прийом, можливо, що це просто у неї перехідний вік та з часом все мине? Боялися, щоб донька у якусь секту часом не потрапила. Але консультант порадив пити ліки та сказав, що нічого дивного у поведінці Іри не помічає.
Але щодня наші стосунки з нею псувалися. Часто кричала, що коли нас не буде вдома, то викине кота геть. Але ми дуже любили Мурчика й він був частиною нашої родини. Одної ночі я прокинувся від того, що Іра голосно кричала у своїй кімнаті та немов кликала на допомогу уві сні. Дивлюся – донька плаче, а Мурчик у неї на животі лежить та лапками царапає її піжаму. А коли я намагався забрати його, то кіт так почав мене кусати й шипіти, немов не підпускав до себе. Так було декілька хвилин, вже хотів швидку допомогу викликати, як донька заспокоїлася. Ми принесли їй стакан прохолодної води. Виявилося, що Ірі приснилося, немов уночі її хтось хотів задушити, тому вона так кричала. А коли Мурчик застрибнув на живіт, то стало легше й кошмар зник.
Тоді я вийшов на кухню та обійняв кота
– Дякую тобі, Мурчику, що завжди нас оберігаєш!
А пухнастик у відповідь почав муркотіти та облизувати мої долоні.
А ви вірите, що домашні тварини здатні нас оберігати?
