Одного разу до нас на роботу адміністратором взяли молоденьку привабливу дівчину. Звали її Олесею. Вона мені одразу сподобалася. Я їй також імпонував. Тож у нас зав’язалися стосунки.
Вона імпонувала мені настільки, що вже через місяць зустрічань я запропонував їй одружитися. Дівчина погодилася і ми занесли заяву до РАЦСу. Почекали ще місяць і нарешті розписалися.
До того Олеся була ідеальною. Вона і приготувати могла, і прибрати, і весело з нею постійно. Ми часто виходили гуляти, сиділи у спільних друзів. Бувало, що вдома тижнями не з’являлися.
Але окрім особистого життя й досі існувала робота. Так, до речі, почався завал зі звітами. Було багато справ, а відповідно – чимало стресу. Часу на себе геть не залишалося. Тому Олеся одного дня просто заявила, що звільняється. Аргументувала це тим, що працює багато, а зарплату отримує мінімальну.
Я заперечувати навіть не став. Грошей у мене було достатньо. На двох вистачало. А ще я був переконаний, що дружина точно вже скоро знайде нову роботу. Значно кращу та ту, яка імпонуватиме її душі.
Перші кілька тижнів додому хотілося повертатися якнайшвидше. Дівчина завжди зустрічала зі свіжою вечерею: овочеві салатики, запечена рибка, свіжий сік. Вся їжа у нашому домі була правильною та здоровою. Мені подобалося, що Олеся стає такою хазяйновитою. Тому я вирішив залишати їй більше грошей, щоб можна було купити й інші продукти і приготувати щось складніше.
Я постійно говорив їй про пельмені, борщ та вареники. Дуже хотілося таке скуштувати. Жінка тільки покірно кивала головою, а наступного дня я знову жував рибу із салатом. Попри це грошей у скриньці ставало менше, а продуктів у холодильнику не більшало.
З часом ми все частіше почали замовляти шкідливу їжу: піцу, бургери, суші. З дивних причин Олеся не встигала приготувати вечерю.
Через це наші стосунки трохи зіпсувалися. Нерви, скажемо так, натягнулися, мов струни, що ось-ось лопнуть.
Мало того, що на роботу я йшов з напівфабрикатами, які сам собі купував, так і повертався у брудний дім. Довкола був безлад. Колись у мене все мало своє місце. Я міг наосліп знайти якусь річ. А зараз у домі був гармидер. Сірники можна знайти у ванні, а шампунь раптом опинявся на кухні.
Пригадувалися мені постійно слова мами. Її доброта за період шлюбу змінила батька із шибайголови на слухняного чоловіка. Майже те саме трапилося і з Олесею. Тільки моя доброта перетворила її на ледарку. Від колишньої працьовитої і доброзичливої дівчини не залишилося майже нічого.
Так більше тривати не могло. На вихідних я прокинувся із самого ранку і взявся за прибирання. Згодом це помітила дружина.
– Можеш, якщо хочеш.- кинула вона мені.
Але це було геть не те, чого я очікував. Такими діями я тільки хотів показати дружині, що всі ці обов’язки належать їй. А я просто можу допомагати у вільні хвилини. Але мене, очевидно, зрозуміли зовсім не так.
– У тебе чудово виходить мити підлогу і витирати пил.- позіхнувши сказала Олеся. Тоді поснідала і знову пішла спати.
Тоді терпець мені урвався. Я вирішив сам для себе, що так тривати більше не може. Бо те, що залишилося від нашого шлюбу, мало нагадувало щасливу сім’ю.
Недільного вечора я повідомив жінку, що зранку подаю на розлучення. Висловив усе, чим був незадоволений і додав, що мені значно легше та дешевше жилося до того, як на моєму шляху з’явилася вона.
Заявив, що між нами усе скінчено і попросив звільнити квартиру.
Винен, як можете здогадатися, у цій історії все одно вийшов я. Якщо я мовчу і не розповідаю, що ж стало причиною розлучення, то все у свої руки бере Олеся. Вона всім і скрізь розповідає про те, який я невдячний чоловік. Каже, що постійно мені догоджала, ледь на руках не носила, а я тільки незадоволений цим був. Не вмів цінувати те, що мав.
Зрештою, мені діла до цього немає. Мене такі балачки сильно не хвилюють. У мене тепер нове життя. Просто дуже жаль юнака, який прийме її правду за чисту монету, клюнувши на гачок.
Для себе я зробив єдиний висновок: з одруженням поспішати не слід. Для початку хоча б рік пожити разом, пізнати одне одного, а тоді й сім’ю будувати. Бо то все добре, а їсти все одно хочеться.
А як відбувалася Ваша адаптація до сімейного життя?
Які труднощі виникали на шляху до нього?
