Ми змушуємо себе забувати. Але від правди нікуди не дітися. Насправді, вам ніколи не викинути з пам’яті того, кому ви відкрили свою душу.
Люди, які раніше були один для одного абсолютно всім, можуть так легко стати чужими. Сумно від того, наскільки байдужими ми часом буваємо.
Нещодавно я розмовляла зі своєю подругою, яка розлучилася з хлопцем. Їхні стосунки тривали п’ять років. Вона сказала мені, що зустрівши його на вулиці, прикинулася, ніби не впізнала. І хоча я з усіх сил намагалася зрозуміти, але відчувала тільки здивування …
Знаю, що ви зараз скажете. Що часом життя не залишає нам іншого вибору, що іноді це на краще. Що нам занадто боляче показувати справжні почуття, і ми можемо бути настільки зламаними, що навіть нездатні просто привітатися.
Всі ми рано чи пізно в когось закохуємося. І з цією людиною незабаром починають пов’язувати найкращі моменти життя. У нас спільні надії, мрії, страхи і переживання. Ми відкриваємо їй свою душу, дозволяючи знайти в ній притулок від усіх штормів світу. Наше життя обертається навколо однієї людини, яка любить нас найбільше на світі. А потім в один прекрасний день … всьому приходить кінець. Залишається тільки попіл …
Душу й тіло сковує біль, але ви вдаєте, що вам все одно. Серце кричить, в очах сльози, але ви віддасте перевагу відвернутися убік, ніж просто привітатися.
Будь ласка, скажіть мені, куди дівається любов? Вона переходить на наступного партнера? Або перетворюється в порожнечу в серці, з якою ми в кінцевому підсумку вчимося жити?
Ми змушуємо себе забувати. Але від правди нікуди не дітися. Насправді, вам ніколи не викинути з пам’яті того, кому ви відкрили свою душу. Незалежно від того, як сильно на цьому етапі ви намагаєтеся придушити всі емоції.
Вас завжди будуть переслідувати ці спогади, ті невеликі шматочки минулого, які залишаться з вами надовго. Ваша з ним улюблена пісня, лавочка в парку, столик у кав’ярні на розі і ще мільйон дрібниць все одно будуть нагадувати про прекрасну пору. Навіть попри всі зусилля заховати почуття в пляшку і закинути якомога далі в океан.
На жаль, ми розлучаємося і вдаємо, що нічого не було. Деяким людям простіше тікати від себе, ніж мати справу з наслідками.
Вірю, що любов залишається в серці назавжди, або ви взагалі ніколи не любили цю людину. І тому, напевно, шрами час від часу як і раніше тягнуть, сверблять або горять вогнем. Можливо, колишній партнер більше нічого для вас не означає, а ви просто занадто сильно боїтеся знову обпектися.
