Анна Миколаївна потрапила в будинок для літніх людей в переддень Нового року. Бабусю зустріли там дуже тепло та привітно. Покупали її, видали нову білизну та красиву сукню. Завідуюча Ніна Іванівна йшла з жінкою по коридору, несучи в руках деякі її особисті речі. Сусідка Анни Миколаївни розповідала їй, що у будинку для літніх людей у неї відберуть всі її речі. Вона слізно попросила завідуючу залишити хоча б книги. Але ніхто не збирався нічого віднімати.
Нарешті вони підійшли до просторої кімнати, в яку і поселили Анну Миколаївну. Її сусідкою виявилася старенька худорлява жінка, у якої була ідентична сукня, але коричневого кольору. Вона зі сумним поглядом сиділа на своєму ліжку та тихо збирала крихти від печива.
– Людмила Федорівна, познайомтеся – це ваша нова сусідка по кімнаті! – сказала завідувачка. Старенька поглянула в бік Анни Миколаївни і промовила:
– А молодших не було? А то знову ненадовго тут залишиться.
– Анна Миколаївна ваша ровесниця! – посміхаючись відповіла Ніна Іванівна. – Тому я вас залишаю, а ви тут собі знайомтеся.
Бабусі знайшли спільну мову. Тільки на перший погляд пані Людмила була похмурою та злою жінкою, але потім почала розповідати Анні Миколаївні всі правила, які існують в будинку для престарілих.
– Давай швиденько розкладай свої речі і підемо на обід. Тут досить смачно та ситно годують. У тебе взагалі є діти?
– Немає. – відповіла Анна.
– Гаразд, а чоловік?
– Ще під час війни за ним прийшли якісь двоє у формі, з того моменту я його більше ніколи не бачила.
– Ти весь час жила сама?
– Так, я працювала завжди, важко було. – слізно відповіла Анна Миколаївна.
– А у мене є діти, але не маю бажання з ними жити. Син привів додому невістку, я одразу зрозуміла, що ми з нею не знайдемо спільну мову. Мені набагато краще тут, ніж з ними. Декілька разів син приїжджав та просив мене повернутися, але я ні в яку!
Анну Миколаївну дуже здивувала така дивна заява сусідки. Вона порозкладала свої речі і бабусі разом спустилися в їдальню. Сьогодні у їх годували борщем, салатом та котлетами, а ще потім принесли пиріжок з маком та компот. Анна Миколаївна одразу почала згадувати про те, що старенька бабуся постійно говорила їй, що тут голодом будуть морити. А тут такий смачний обід та порції великі! Давно вона так вже не їла!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Апельсини! – сказала Людмила Федорівна.
– Ти про що? – здивовано запиталася Анна Миколаївна.
– Сьогодні привезли апельсини до Нового року! – відповіла сусідка.
Анна Миколаївна вже й не згадає, коли востаннє їла апельсини. Вона навіть не пам’ятала, які вони на смак.
Сьогодні ввечері всі зібралися біля телевізора, щоб подивитися новорічні передачі.
– Напевно перед сном розпочнуть роздавати апельсини. – сказала Людмила Федорівна
– А я б вже дуже хотіла їх скуштувати…- з сумом промовила Анна Миколаївна.
Ввечері у них була гречка з рибою та чай з солодкими млинцями. А після того, як всі покинули їдальню, по кімнатах почали розносити апельсини.
Радісні жінки, одразу взялися чистити соковиті апельсини. Їли з неймовірним задоволенням. А Людмила Федорівна підсумувала:
– В таких умовах мені й надалі хочеться жити. Годують нас тут по-королівськи. А мій син мені лише печиво сухе приносить та ковбасу. Не потрібно мені цього!
А вам сподобалася історія?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
