Заздрість – штука підступна. Наче й береться нізвідки, але б’є сильніше, ніж батіг… Втім, лише того, хто нею займається.
Ця історія трапилася з моєю подругою. Ми з нею не бачилися вже давно, але частенько переписуємося в соціальних мережах. Ось вона мені й розказала, як усе було.
Женя з чоловіком переселилася у нову квартиру. У них була донечка, трохи менша, ніж мій син. І все наче нічого, навіть подруга з’явилася. Це була сусідка Жені. Вона також була мамою (їхні діти, до речі, однолітки), то ж і тем спільних знайшлося чимало. В гості одна до одної ходили, чад разом ростили. Але з часом Женя почала помічати дивну поведінку знайомої. Остання постійно хотіла не відставати від неї, а то й взагалі переграти, хоча ніхто й не грав у подібні ігри. Хоча ні… Грала… Сусідка…
Ось записалася Женя на фітнес, а наступного дня у знайомої не тільки абонемент у той же зал, а й власний тренер.
Купив чоловік Жені машину. То подруга одразу присіла власному обранцеві на вуха, мовляв, і нам треба… Хоч убий, але треба.
Женя часто отримувала подарунки від коханого, тож можете вгадати, кому найбільше діставалося в цій історії.
І так тривало доволі довго, допоки чоловік сусідки не витримав і не залишив сім’ю. З грошима стало скрутно. А тут Женя якраз у відпустку із сім’єю зібралася.
Негоже.. Ой як негоже… Напевне саме так подумала її знайома, але виду не подала. Тільки подзвонила за день до того і сказала, що зайде із сином, бо купила подаруночки малій. Женя погодилася, тільки попередила, що зробити треба все швидко, бо вона скоро речі збиратиме й часу не буде.
Прийшли… Віддали якісь дитячі прикраси дівчинці… Поговорили… Посміялися. І настав час прощатися.
Женя помітила, що син знайомої того дня був доволі втомленим. Певне, не виспалося дитя чи що. А мати тільки й сунула його до коліжанки, щоб той її на прощання обняв і поцілував… Дивні прощання для дітей – подумала тоді Женя, але не сказала нічого.
Наступного дня вони вже були на відпочинку. Женя за звичкою погортала форум для молодих мам, куди часто писала її подруга, і натрапила на дивну історію. Написана вона була саме сусідкою жінки. Йшлося про те, що син захворів і дівчина геть не знала, що їй з цим робити. Публікація відбулася ще вчора зранку… Ще перед тим, як до Жені прийшли, як виявилося тепер, хворі гості. Так ось у чому справа. І тут знайома хотіла насолити.
Через тиждень нахаба писала про те, що із сином справи кепські. Довелося викликати швидку.
Женя ж спокійно відпочила із сім’єю. Доньці хвороба не передалася.
Ось таким бумерангом інколи повертається людська заздрість.
Чи доводилося Вам натрапляти на людську заздрість?
Що ви робили у подібних ситуаціях?
