Сусідська дівчинка плаксивим голосом покликала мене через балкон, коли я тільки вийшла з під’їзду на роботу.
– Як це, Катруся, мама пропала?
– Я чекала на неї, але її немає вже дві ночі. Обіцяла, що піде лише в магазин і одразу назад.
Катя голосно схлипувала, тому мені одразу потрібно було повернутися. Тепер ми стояли біля дверей і продовжували розмовляти.
– Тітка Валя, я не можу відкрити двері, мама з собою ключі забрала…
– Зараз, не переживай, ми щось придумаємо!
Я одразу зателефонувала та відпросилася з роботи, відчувала, що справа буде дуже серйозна. Моя сусідка Наталя – дуже хороша та турботлива, не п’є, за дитиною слідкує. З чоловіком розлучилася декілька років тому. Точно трапилося щось погане!
Через декілька хвилин я зателефонувала в поліцію і розповіла коротко все, що знала. Черговий обіцяв прислати машину і порадив одразу викликати рятувальників, щоб вони відкрили двері. Я так і зробила.
На сходову клітку вийшла ще одна сусідка, Таня. Вона теж поспішала на роботу, але вирішила в мене запитатися, що тут відбувається.
– Валю, так у мене є номер мобільного Наталі, спробуймо набрати її.
Таня набрала номер, але абонент був поза зоною досяжності. Я сказала Тані, щоб вона бігла на роботу, мовляв, впораюся тут зі всім самотужки.
Першими приїхали рятувальники, вони відчинили двері і я нарешті змогла погодувати маленьку заплакану дівчинку. Катя не могла перестати плакати. Поліцейські записали мої свідчення, взяли фотографію Наталі і на деякий час дозволили мені забрати дівчинку до себе додому. Але одразу попередили, що якщо до вечора її матір не знайдуть, то її відвезуть в дитячий притулок.
– Тітка Валя, я думаю, що з мамою щось трапилося. Вона б мене не залишила одну!
– Не переживай, будемо надіятися, що твоя мама знайдеться.
Наталю знайшли досить швидко. Як виявилося згодом, на вулиці їй стало дуже погано, вона втратила свідомість і впала на асфальт, вдарилася сильно головою. Небайдужі люди викликали швидку і жінку відвезли в лікарню. Вона досі в комі і не приходить до тями.
Медперсонал не зміг повідомити комусь про те, що трапилося з жінкою. Наталя не брала з собою жодних документів, оскільки йшла виключно в продуктовий магазин. Телефон при падінні розлетівся по запчастинах, тоді навіть ніхто з перехожих не звернув на нього уваги.
Катю повинні були забрати до притулку, раз її мама перебувала в такому стані. Залишити її могли лише з близькими родичами, тому ми з дівчинкою стали шукати записник, чи щось типу цього, щоб зателефонувати, наприклад, матері Наталі, яка, правда, жила дуже далеко від нашого міста.
В результаті, нічого ми не знайшли. Звичайно, двадцять перше століття на дворі, вся інформація вже давно зберігається на телефонах, ніхто не записує номери в записник. Довелося діяти вже через роботу Наталі, там одна її подруга, якось дізналася все-таки номер Катіної бабусі.
Налякана мама Наталки вже через годину сіла в поїзд, щоб якомога швидше доїхати до нас. У поліції вирішили піти мені на зустріч і дозволили залишити Катю на ніч у себе.
Анна Сергіївна, бабуся Каті, приїхавши теж дуже дякувала мені.
– Не варто дякувати. Я б не змогла пройти повз чужої біди!
Згодом, Наталя прийшла до тями, але ще місяць лежала в лікарні. А після виписки з лікарні, забрала Катю та поїхала жити до мами. Їй було страшно залишатися одній, ніхто не знає, що може трапитися з тобою в цьому житті.
А вам сподобалася історія?
