Батьки подарували мені квартиру на моє 25-річчя. Я одразу ж переїхала туди. Після цього мати запропонувала мені познайомитися з сином її подруги.
Артем мені сподобався. Він був старшим на 6 років. У нас швидко зав’язалися стосунки, які так само швидко переросли у шлюб. Звичайно, що батьки з самого початку це запланували. Та зрештою, я була рада. Все псувало одне “але”, а саме моя свекруха.
Вона почала приходити в наш дім щодня і роздавати свої команди. Про візити жінка ніколи не попереджає. Їй байдуже, що ми хочемо поспати довше у свій вихідний. З самого ранку вона приходить і повчає:
– Ірино, хороша дружина й господиня ніколи не спить до обіду. Тобі потрібно вставати о 6 ранку і готувати смачний сніданок для мого сина. Тим паче у нього проблеми зі здоров’ям.
На щастя, Артем прекрасно себе почуває й огляд у лікаря показав, що з ним все гаразд. Я просила чоловіка поговорити з матір’ю і попросити її менше втручатися в наше життя, але все безрезультатно.
Свекруха поводилася так, наче вона у себе вдома. Вона навіть без дозволу залишалася в нас на ніч. Та одного разу у мене увірвався терпець і я їй прямо сказала їхати додому. Звичайно, що такі слова здивували свекруху. Вона заявила, що без сина нікуди не піде. Артем став на сторону своєї матері.
Його образила моя поведінка, тому він спочатку зібрав свої речі, а згодом подав на розлучення. Одразу ж матір знайшла йому нову дівчину, яка покірно виконує усі їхні забаганки. Парочка планує одружитися. Така новина була для мене неприємною, але в цій ситуації я не могла нічого вдіяти.
Моя матір важко пережила розлучення і до останнього сподівалася, що ми з Артемом помиримося. Та я змогла її переконати в тому, що у цих стосунків немає майбутнього. Адже мені потрібен чоловік, а не мамин синочок.
Через деякий час я дізналася, що скоро стану мамою. Колишньому вирішила не розповідати про вагітність. Дитину я виховую сама, а батьки всіляко допомагають мені. Щодо Артема, то він знову самотній. Виявилося, що нова дівчина також не підійшла його матері.
Колишній чоловік абсолютно не згадує про моє існування, а про нашу дитину йому також не відомо. Я зовсім не шкодую, що наші відносини закінчилися.
Чи повинні батьки втручатися у життя молодої сім’ї?
