“У Васі пляма на куртці, біля ліктя. Треба буде випрати одяг. Я тобі передала порошок, він дуже хороший. І обігрівач вам спакувала, бо куртка може не висохнути до ранку.
Одяг на обігрівач не можна вішати, краще на крісло постав обігрівач, а поряд з ним, на інше крісло – мокрий одяг. На бирці пише, що потрібно прати у машинці при 40 градусах, а віджим краще поставити на 800 обертів, так світло зекономите.
Коли куртка висохне, то привези обігрівач, бо у мене вдома холодно, а опалення ще не ввімкнули. Вночі холодно, та й вдень не так тепло. Та я один вечір перетерплю, одягну дві пари теплих шкарпеток, а ще в халаті махровому піду спати. Думаю, що не замерзну. Але ти мені обов’язково привези, я чекатиму!”
Ось таке повідомлення я отримала від свекрухи у соціальній мережі.
Я ледь не розплакалася, адже мати мого чоловіка героїчно ризикує своїм здоров’ям заради того, щоб у сина висохла куртка. Адже як він поїде на роботу у брудному одязі. Ще й дружина така лінива, не може самостійно впоратися зі своїми обов’язками та слідкувати за чистотою.
Василь приїхав черед 30 хвилин додому з великим пакунком. Думаю, тут не потрібно ламати голову та гадати – що у тому в пакеті? Глянула на засіб для прання – звичайний порошок, який у супермаркеті лежить на нижній полиці та продається за найнижчою ціною.
Я вирішила детально оглянути куртку чоловіка. І о Боже, там була пляма на лікті! Невеличка ляпка біля ліктя через побілку на роботі. Рятуйте, на допомогу!
Намочила ганчірку водою з-під крана, затерла місце на курточці. Бруд миттєво зник, тому я могла з гордістю позмагатися за звання “Найкраща господиня-чистюля”.
Куртка чиста? Чиста. Не потрібно кидати у пральну машину та чекати довго, коли та виконає свою роботу? Не потрібно. Навіщо мені взагалі тарабанити цей обігрівач, коли волога тряпка впоралася з цією “проблемою” за декілька секунд. Я поставила “дарунок” свекрухи біля дверей, навіть не стала його розпаковувати.
– Я втомився, не хочу їздити туди-сюди. – відповідає чоловік
– А я не хочу завтра через все місто валити до твоєї матері з малою дитиною в колясці заради того, щоб це віддати – докорила йому та показала поглядом на обігрівач. – Навіщо ти взагалі його привіз?
– Куртка брудна, посушити після прання треба буде.
– А зараз є така нагальна потреба у пранні?
– Ні
– Отже, він нам не здався зараз. Відвези цю штуку негайно назад до матері, бо вона вже у шкарпетках та халаті спати збирається. Васю, я тільки не розумію одну річ – ти дорослий чоловік, у тебе вже дитина є. Хіба ти не знаєш, де у нас вдома пральна машинка стоїть чи як нею користуватися?
– Знаю та вмію.
– Якщо ж ти такий вже самостійний, то попроси свою мамусю, щоб та більше не лізла до нас зі своєю допомогою. Мені це вже набридло. Ти самостійна людина, чи маленький синочок, за яким треба постійно соплі підтирати?
Чоловік грюкнув дверима та поїхав назад. А порошок від свекрухи одразу відправила у сміттєвий бак. Я таким дешевим не користуюся, у мене є достатньо дорогого та якісного засобу для прання, який на відмінно виконує своє призначення.
Вася повернувся аж під вечір. Казав, що маму довго заспокоював, бо, бачте – образилася до сліз на мене. Адже допомогти мені хотіла, а я така погана та невдячна, у душу плюнула.
Що мені робити? Така вона на вигляд бідна та нещасна, хоче допомогти, немов свята великомучениця. Завжди, коли я ввічливо відмовляюся від помочі – плаче, засмучується. Хоча я прекрасно бачу, що її сльози – це театр одного актора, хоче маніпулювати таким чином своїм синочком. Але чому Василь завжди ведеться на її “гру”?
Можливо, що героїня історії просто сприймає допомогу свекрухи надто різко та негативно? Чи навпаки – для того, щоб уникнути таких ситуацій їм потрібно переговорити тет-а-тет ? Як би ви вчинили у такому випадку?
