У мене є синочок. Звати Дениско, скоро має виповнитися рочок. Для нас з чоловіком він найкращий дарунок від Бога, адже ми довго молили про первістка. Важка вагітність, роди та материнство… Вирішили, що це має бути свято, адже це перше день народження малюка!
Зранку забронювали ресторан, запросили всіх близьких та друзів, найняли фотографа. Хочу запам’ятати цей день назавжди та зробити все ідеально! Тому якраз була субота, так що чоловік вирішив прогулятися з дитиною перед святкуванням. Нехай малюк подрімає, щоб на святі бути бадьорим, а я за той час наведу марафет. Прийняла душ та зробила імпровізований салон краси, розклала всю косметику та накрутила бігуді.
Раптом чую, як відчинилися двері. Дивно, адже вони мали гуляти ще годину точно, ми ж домовилися!
– Коханий, це ти пришов? Щось трапилося з малюком? – запитую з ванної кімнати.
Можливо здалося? Через 10 хвилин чую, як знову відчинилися та закрилися двері. Невже злодії? Вийшла з ванни та тихенько пробралася до кухні. Бачу, як стоїть мій чоловік та з кимось перешіптується.
– Андрію, це ти щойно зайшов? Хтось телефонував?
– Та ні, ніхто, тобі здалося.
– Я чула, як хтось декілька хвилин тому прийшов перед тобою додому! Ану кажи, хто то був! Мої ключі у сумочці, а твої бачу у замку!
– До нас моя мама прийшла.
Виявляться, що поки я приймала ванні процедури, свекруха нахабно припхалася додому. Почала тут порядок наводити. Тарілки перескладати, скатертину міняти та штори почала знімати – хотіла свої повісити, бо наші її дратували. Серйозно? Здається, що вона трішки переплутала квартири. Адже ми з чоловіком купили її на власні кошти, нам ніхто з фінансами не допомагав.
Вас би таке нахабство не дратувало? А якби я вийшла з душу тільки в рушнику. На голові. А тут свекруха на кухні порається. Ось, вже настрій зіпсовано. А жінка мило мені посміхається, немов похвали чекає. Хочу таку “гостю” віником прогнати з дому!
Але найголовніше – звідки у неї ключі?
– Ой, Оленко, а ти вже готуєшся? А я тут прийшла, вам принесла наві штори, бо ось ці взагалі не модні. А чому це у тебе так багато посуду брудного? Чому ти така погана господиня для мого синочка?
Ох, тримайте мене семеро, інакше я їй зараз волосся повириваю! Але знайшла у собі останню каплю спокою і тихо відповідаю:
– Ці штори ми з чоловіком самі обрали та нам вони подобаються. Не вам вирішувати, що тут буде висіти. А по-друге, у мене є посудомийка, і я планувала після душу поставити туди тарілки. А вас про допомогу не просила. І як ви взагалі зайшли, якщо двері були зачинені?!
– Ой, так я пам’ятаю, як ви ключі отримали та заселялися, то я собі дублікат зробила. Ну а якщо з вами раптом щось трапиться або ви загубите. Я тебе знаю, ти ж така розсіяна. Та і просто прийти, весь цей безлад прибрати, поки вас дома нема.
Здається, що цей цирк не закінчиться ніколи. Вже не мала жодного бажання далі малюватися та йти на свято. Хотіла все скасувати та залишитися вдома. Чи точніше у другій квартирі свекрухи? Чоловік пообіцяв, що вже завтра поміняє замок та ключі будуть тільки у нас двох. Цікаво, чи його мама не почне перелізати до нас у вікно, як людина-павук?
Щоб ви могли порадити дівчині, щоб уникнути такого “гостя”?
