До свекрухи ми їхали з певною тривогою, я навіть розглядала такий варіант, що нам доведеться забрати її до себе після всього, що сталося.
В голові у мене крутилося безліч варіантів, але того, що ми побачили, коли зайшли в квартиру мами мого чоловіка, я аж ніяк не очікувала.
Свекруху свою я люблю, у нас з самого початку склалися доволі теплі та хороші стосунки. З Тарасом ми вирішили одружитися, щойно закінчили університет і влаштувалися на роботу.
До того ми зустрічалися майже два роки, і одного разу Тарас сказав, що мені час познайомитися з його мамою, тому він запросив мене у гості.
Я дуже переживала, бо не знала, як мене сприйме його мама. Але даремно я нервувала – вона виявилася дуже приємною і доброю жінкою.
З майбутньою свекрухою у нас з самого спочатку склалися хороші стосунки. Більше того, я вважала її прикладом наслідування, адже на свій вік (на момент нашого весілля їй було 43 роки) вона дуже добре виглядала.
А ще я була вражена, як їй одній вдалося виховати такого гарного сина. Чоловіка у неї не було, батько Тараса пішов з сім’ї, коли той ще навіть в школу не ходив.
Весілля ми вирішили не робити, але я була у білій сукні і фаті, ми просто розписалися і посиділи з найближчими родичами в кафе.
Наступним питанням було – де нам жити. Свекруха має окрему двокімнатну квартиру, але вона нам відразу сказала, що ми маємо жити окремо.
– Не ображайтесь на мене, діти. Я вас люблю, і не хочу псувати з вами стосунки спільним побутом, – сказала вона.
Ми навіть не образилися, бо і не розраховували на таке, але мама чоловіка мала трохи відкладених грошей, які вона нам віддала, щоб ми змогли сплатити перший внесок за квартиру.
– На старті я вам допоможу, а далі – вже самі, – розпорядилася свекруха.
Свекруха часто приїжджала до нас і допомагала мені по господарству. Вона мене хвалила і ніколи не дорікала, якщо я щось не встигала.
Після народження сина вона приїжджала ще частіше. Її допомога для мене була просто безцінною. Якби не свекруха, я не знаю, як би я впоралася. Мама давала мені можливість виспатися та відпочити.
Незважаючи на постійну зайнятість, мати чоловіка виглядала просто чудово. А ще вона постійно знаходила час на відпочинок, зустрічі з подругами та власний розвиток.
А якось свекруха повідомила, що хоче поїхати до подруги у гості. Мене це трохи здивувало, адже вона нас попередила, що її не буде аж чотири місяці.
Вона нам часто дзвонила звідти, але не хотіла спілкуватися з відеозв’язку. Мене це трохи бентежило. Згодом у матері чоловіка почалися проблеми зі здоров’ям і вона потрапила в лікарню.
Ми з чоловіком відразу вирішили їхати до неї, але мама нас запевнила, що це зайве, і що вона через тиждень-два буде вдома. І так, легенько, нятякнула нам, що має для нас сюрприз.
Через два тижні мама зателефонувала і сказала, що вже вдома. Ми всі разом поїхали до неї у гості. Виглядала вона чудово. Вона наче помолодшала за цей час.
Але найцікавіше було попереду, коли ми зайшли до вітальні, то побачили незнайомого чоловіка. Він тримав на руках немовля.
Незручну тишу перервала свекруха:
– Діти, познайомтеся. Це Микола. Мій чоловік. А це – наша донечка. Я дуже боялася, як ви все сприймете, тож спеціально виїхала. Сподіваюся на ваше розуміння. Вибачте, що так довго від вас все приховувала.
Мій чоловік був дещо ошелешений, він навіть не став якось коментувати це. А ось я зраділа і відразу пішла знайомитись з немовлям, дівчинка була дуже схожа на нашого синочка.
Так моя свекруха ще раз стала мамою в 45 років, з Миколою вони розписалися і стали жити разом.
Я щаслива, що свекруха нарешті знайшла жіноче щастя. Вона його заслужила, а вік – це просто цифри в паспорті, ніколи не пізно стати щасливою. Тепер ми одна велика дружна родина, в якій ми навчилися підтримувати одне одного за будь-яких обставин.
