– Моя свекруха ще й дорікати мені вирішила. Каже, що я повинна їй спасибі сказати за те, що вона борг пізно повернула. Мовляв, ти і гроші зекономила, і тепер зайву копійку маєш. Нічого ж не сталося. Всі живі та здорові. Вона справді не розуміє, чому я на неї така зла.- обурюється тридцятирічна Агата.
Народжувати дівчина повинна була десь всередині зими. Вона з чоловіком довго відкладала кошти, щоб мати змогу народжувати у приватній клініці з найкращими лікарями та найновішою технікою.
Про виклик звичайної швидкої та місцеві роддоми мова ніколи навіть не заходила. Агата вже наслухалася трагічних історій, тож вирішили побрати про себе самостійно.
Подруги порекомендували їй хорошу лікарню та найкращих спеціалістів. І вона твердо вирішила народжувати саме там.
Згодом заощаджень у пари було предостатньо і залишалося тільки чекати, доки на світ з’явиться їхнє чадо.
Втім, у плани раптом втрутилися свекри. Батьки чоловіка якраз закінчували будувати дім і їм не вистачало певної суми. Вони прекрасно знали про ідею дітей, тож вирішили звернутися за допомогою до них. Свекор обіцяв до кінця місяця затягнути ремінь і відкласти трохи грошей. Присягався віддати весь борг ще до родів.
Тож невістка та син повірили на слово. Свекри ж люди поважні та совісні. Чому б їм дурити когось? Для свого ж сина стараються.
Хоча до таких висновків Агата прийшла не одразу. Вона марила контрактом із лікарями, щоб її душа нарешті була спокійна за народження немовляти.
Але чоловік наполягав на тому, що батькам слід допомогти. І, як тільки ті віддадуть борг, вони візьмуться за лікарів та за пологи.
Дівчина подумала. І погодилася з єдиною умовою, що свекри затягувати не будуть і віддадуть усе до копійки якнайшвидше.
Так минув місяць, тоді другий… Там і третій з четвертим були на черзі. А свекри все ніяк борг повернути не могли. Постійно годували обіцянками і знаходили відмовки.
Дівчина щодня влаштовувала чоловікові допит: чи не дзвонили йому батьки, чи не казали нічого про гроші. А тоді наполягала, щоб той почав на них тиснути.
Ситуацію ускладнювало навіть те, що навіть лікар уже кілька разів дзвонив до Агати і запитував, чи актуальне для неї підписання контракту. Жінка відтягувала час, як могла.
Те саме робили і рідні з боргом.
Обурювало те, що гроші у них були. Тільки, щоб зняти їх, слід було їхати до міста. А свекри не хотіли зайвий раз кататися туди без нагальної причини.
Одного дня Агата вчинила таки скандал чоловікові, що той зібрався їхати до батьків. Так далі тривати не могло. Він і сам це прекрасно розумів. Бачив, наскільки важливим був той контракт для дружини.
Втім, до рідні чоловік таки не потрапив. Опинився він разом із Агатою у звичайній кареті швидкої допомоги дорогою до місцевого роддому – усе, чого так боялася Агата.
Роди пройшли швидко. Спочатку були певні ускладнення, але згодом усе стало на свої місця. На щастя, і з матір’ю, і з дитиною усе було гаразд.
Тільки Агата й досі не може пробачити свекрам такої підлої поведінки.
– Вони приїхали, коли мене виписували. Віддали гроші. Сказали, що все так чудово склалося: і дитя народила, і гроші зекономила. А про мою безпеку та безпеку дитини вони не подумали. А я їм цього пробачити не зможу.
Агата і досі зла на свекрів. Настільки, що онука їм навіть не показує. Каже: якщо їм було байдуже на нього тоді, то для чого турбуватися зараз?
Дісталося і чоловікові дівчини. Його вона також звинувачує у байдужості. Мовляв, він мав подбати про фінанси. До того ж, віддати останні заощадження було його ідеєю.
Хто ж знає, чи виправдані образи Агати. Головне, що з її здоров’ям та зі здоров’ям немовлятка все гаразд. Хіба тут потрібно бажати більшого?
Чи вважаєте Ви вчинок свекрів підлістю?
Можливо Агата марно ображається на рідних, бо вони навпаки зекономили їй трохи грошей?
Як на місці дівчини відреагували б Ви?
