Зі свекрухою ми бачимося лише на великі свята або дні народження. Ніна Василівна живе в сусідньому місті, тому приїжджає рідко. Та я завжди була рада її бачити, бо ми добре ладнали.
Раптом почався карантин. Через декілька днів свекруха зателефонувала до мене і запитала, чи можна їй на деякий час приїхати до нас. Я погодилася, але хвилювалася за її кота, бо у мене алергія на шерсть. Однак виявилося, що мої переживання були даремними, бо Ніна Василівна подбала про це і залишили свого домашнього улюбленця на сусідку.
Степан цілий день працював вдома за комп’ютером, тому за свекрухою поїхала я.
Мої подруги дивувалися:
– Як ти на це погодилася? – питала Ганна. – Ти ще пожалієш про це.
– Це буде подвійне пекло: ні з дому вийти, ні від свекрухи сховатися, – підтакувала Таня.
Я пропускала усі їхні слова повз вуха. Чомусь у мене був внутрішній спокій і переконання, що все буде добре.
Як виявилося, я мала рацію. Зі свекрухою ми знайшли спільну мову. Вона не вказувала мені на недоліки і не намагалася наводити свої порядки. Натомість Ніна Василівна вирішила у всьому мені допомагати.
– Я завжди прокидаюся рано, тому можу готувати сніданки, – казала жінка. – А ти можеш поспати довше.
Звичайно, що я намагалася заперечувати, але переконати свекруху було неможливо. І я не пожаліла, бо щоранку на нас чекали нові шедеври кулінарії.
Також Ніна Василівна запропонувала поділити рахунки за продукти і комунальні послуги, але ми з чоловіком категорично були проти.
А у вільний час бабуся сидить зі своїми онуками і допомагає їм з уроками. Для мене це найбільше полегшення, бо я терпіти не можу фізику, математику та інші шкільні предмети.
– Мій син любить тебе, але в побуті від нього немає жодної помочі, – одного разу заявила свекруха. – Потрібно це змінити.
Справді, допомога чоловіка мені б не завадила. До цієї справи Ніна Василівна підійшла з розумом і хитрістю. Вона не стала прямо критикувати чоловіка, але під її тонким психологічним впливом Степан сам почав помічати те, на що раніше не звертав уваги.
Зараз він щиро цікавиться, що йому зробити по дому.
Поживши з свекрухою, я зрозуміла, що вона – приклад для наслідування. Життя жінки не було легким. Її діти рано втратили батька, тому виховання синів лягло на тендітні плечі Ніни Василівна, яка змогла забезпечити їм щасливе дитинство.
Мені не вистачає цієї сили і впевненості в собі.
Зараз я навіть не хочу думати, що свекруха від нас поїде. Хоча знаю, що це неодмінно станеться після закінчення карантину. Адже у рідному місті Ніна Василівна веде активне соціальне життя.
Однак я можу з впевненістю сказати, що тепер наші зустрічі будуть набагато частішими. Не лише я полюбила Ніну Василівну усім серцем, але й діти подружилися з бабусею.
А які у вас стосунки з батьками другої половинки?
