Ми з чоловіком завітали в гості до його мами.
– Ти на свої чоботи глянь! Чого вони такі брудні? Ти, Катю, зовсім за чоловіком не дивишся – зустріла нас такими словами свекруха.
Свекруху дуже турбували брудні чоботи мого чоловіка.
Я змовчала, хоча мені стало неприємно від цих слів.
Свекруха вирішила прочитати мені лекцію в той день: і їжа в мене некорисна, і сорочки я Богдану не прасую, і взуття не начищаю. Загалом облила мене брудом з ніг до голови.
Я спершу не хотіла погіршувати ситуацію і не відповідала на ці їдкі зауваження. Зрештою, усі свекрухи придираються до невісток. Не я перша, не я остання. Та її тон і невгамовність вивели мене зі себе і я заперечила:
– Ви мені, звісно, пробачте, та я не зобов’язана цього робити! Богдан не мала дитина він сам може помити своє взуття чи приготувати собі вечерю! Достатньо того, що я доглядаю за донечкою. То ще повинна бігати і за чоловіком?
– А ти як думала?
– Знаєте, якщо ви хочете, щоб ваш синочок мав добрий вигляд, ви можете самі за ним доглядати.
Я побачила, що свекруха була вражена від моїх слів. Вона точно не чекала, що я таке скажу.
– Це можливо, колись і було актуально, проте часи давно вже змінились, жінки не повинні робити усі справи, поки чоловік лежить і віддихає після робочого дня – продовжила я.
Це стереотипне мислення і дійсно залишилось ще з радянських часів. Жінка трудилась нарівні із чоловіком, а потім приходила додому і робила ще купу справ: прибрати, їсти наготувати, попрати, випрасувати речі. Як на мене, це несправедливо – скинути усі обов’язки на кого одного. Їх потрібно ділити.
Я ж працюю так само як і чоловік. приношу не менше грошей за нього. Отже, роблю вклад в сімейний бюджет. Чому тоді я повинна жертвувати своїм відпочинком і сином, аби обслуговувати дорослого цілком працеспроможного чоловіка?
Мій чоловік інколи і зі своїми чоловічими обов’язкам впоратись не в змозі. Прибити цвяха до полички – для нього це уже подвиг. А я маю робити усе і навіть більше? Не чесно виходить.
Шлюб, на мою, думку, – це рівність партнерів.А якщо мама чоловіка вважає інакше, то це вже не моя проблема. Я свого рішення змінювати не збираюсь, чого б вона там мені не наговорила.
Як на мене, надмірна турбота шкодить шлюбу. Жінка постійно замучена, частіше влаштовує скандали та істерики.
Свекруха мовчала. Намагалась усвідомити сказане мною чи згадувала свою молодість, наповнену турботами про чоловіка та сина?
На кухню зайшов свекор і попросив її налити кави.
– Ти що рук не маєш? Я зайнята. Сам собі і налий.
Дивним чином, моя розмова принесла свої плоди. Більше докорів з боку свекрухи не було. А чоловік навіть більше став допомагати мені.
А ви згідні з позицією жінки?
