Свого нового зятя Ганна Тимофіївна не любила. Ось не запав він їй в душу: і з вигляду, і по розмові. «Хирлявий якийсь, – скаржилася вона чоловікові, – і блідий, може, хворіє на щось, і як до доньки буде ставитися – невідомо. Ліда-то втретє заміж вийшла, перші два забіякуваті були, невже і з третім не пощастить».
Ганна Тимофіївна прискіпливо глянула на вимиту підлогу, чекаючи на завтра гостей, – дочки з зятями повинні приїхати і син з невісткою. І тільки новоспечений чоловік Ліди не радував її. Легке засмучення промайнуло у неї в душі, але одразу сусідський кіт відвернув його. Майже весь чорний з білими плямами, боязко зиркає очиськами, він підійшов до миски хазяйського кота Васьки і жадібно припав до неї.
– Ось же дідько тебе носить, – обурилася Ганна Тимофіївна, – Вася, Вася, – стала вона кликати свого кота, – тобі ж молока налила, йди, а то сусідський все випив. Вона хотіла вже прогнати чужака, але той і сам лякливо присів і позадкував від миски. Худий, з порваним вухом, він боязко озирався, – вгодованим його ніяк не назвеш. Ганні раптом стало шкода сусідську тваринку: – Що ж це вони тебе зовсім не годують чи що? – сказала вона. – Гаразд, пий вже, і нашому вистачить.
Людку-сусідку було в чому дорікнути – ледарка неймовірна. Але це добре: тваринку тоді б вже хоч не тримали, а якщо тримають, то годувати треба. Власне у них всього-то цей облізлий кіт, та сім курей в огорожі, за городом через пень-колоду доглядали.
Увечері Анна вилила залишки супу в котячу миску, попередньо по-братерськи розділивши з дворнягою Білкою, названою так за пишну шерсть і рудий колір. Супу коту дісталося багато, – «Ех, нехай і сусідський поїсть, де ж йому ще харчуватися».
У суботу годині об одинадцяти всі зібралися, сівши за стіл. Чоловік Ліди, Юрій Геннадійович метушливо крутився, то підсуваючись, то відсуваючись, запитуючи, чи не тісно сусідам по столу.
– Та не метушися, вистачить усім місця, – сказала йому Ліда, з задоволеним виглядом оглянувши всіх гостей, як ніби кажучи: «Ось, дивіться, і я не одна, а чоловікова дружина».
Після другої чарки Юрій, освоївшись ще більше, розповідав байки, радіючи, коли гості схвально сміялися. І тільки Ганна Тимофіївна, тиснула губи, поглядаючи на небажаного зятя. «Всі ви гарні, а потім ображають» – думала вона, побоюючись за дочку. Ліда у неї хоч і повненька, з міцними руками, але перед мужицьким кулаком їй не встояти. Та й зовні не підходив їй Юрій Геннадійович, – високий, як голобля, з ріденьким волоссям на голові, сутулий, бляклий.
Через годину гості, час від часу, виходили на повітря, потім знову поверталися. Ганна Тимофіївна пішла в літню кухню за хмизом, який напекла напередодні. На дощатій підлозі, присівши навпочіпки, Юрій гладив сусідського кота: «Не бійся, дурник, їж, бачу, що голодний».
Ганна Тимофіївна, завмерла, спостерігаючи незвичну для неї картину, боячись сполохати гостя. А він гладив своєю худорлявою рукою чужого кота і кличучи хазяйського. «Ну і ти йди, тут всім вистачить, – почав він кликати Ваську. Потім піднявся, випроставшись на весь свій зріст і відійшов на два кроки.
– Я дивлюся, тут і чужий кіт до вас пообідати заходить, – сказав він добродушно, помітивши Анну Тимофіївну.
– Так він тут постійно тиняється, хотіла прогнати, у нього ж будинок є – геть сусідський, а потім, думаю, шкода мені молока чи що.
Юрій схвально подивився на Ганну Тимофіївну, посміхнувся чогось. – А у нас з Лідою кішка Муська. Спочатку не йшла до Ліди, придивлялася, а зараз так і стрибає до неї на коліна. А що, хай живе, вони ж як брати наші менші. – Може допомогти? – стрепенувся Юрій, побачивши, як Ганна Тимофіївна потягнулася за великою чашкою.
– Так вона легка, це ж хмиз до чаю, а ти краще двері мені відкрий, – запропонувала вона зятю.
Юрій Геннадійович поспішно пішов до дверей, примовляючи на ходу: – Хворост – це ж мої улюблені ласощі з дитинства, пам’ятаю, як матінка-покійниця пекла, – і він з неприхованим апетитом глянув на чашку.
Ганні Тимофіївні якось спокійніше стало, вона й не зрозуміла, чому так добре на душі. А коли Юрій майже непомітно підсунув Ліді вазочку з варенням, не претендуючи на увагу, абсолютно щиро, – Ганна Тимофіївна і зовсім розчулилася.
Роз’їжджалися під вечір, – задоволені, веселі. Анна сунула цукерок онукам, вручила по баночці сметани всім. І вже, коли всі виходили, підійшла до Юрія Геннадійовича і подала йому пакетик з хмизом: – Візьми додому до чаю, – сказала вона благодушно, піймавши схвальний погляд Ліди.
Юрій розчулився від такої уваги, закивав головою: – Дякую, Анна Тимофіївна!
Втомлена, але задоволена, Анна присіла на лавку якраз навпроти літньої кухні. Кіт Васька, сірий, ставний, вгодований, підійшов до миски і почав їсти. З’явився на паркані сусідський кіт, якого сьогодні гладив Юрій Геннадійович, зістрибнув, і обережно потягнувся до миски. Але Васька, який, взагалі не був жадібним і міг поділитися, ревниво забурчав.
– Гаразд, Васька, вистачить і тобі, – сказала господиня, – нехай поїсть. – Потім піднялася і пішла в будинок шукати другу миску. «Два коти одну чашку навряд чи мирно поділять, – подумала вона, – поставлю ще одну».
З того дня з’явилася ще одна миска, куди клала вона їжу, а там вже, хто яку вибере.
До нового зятя Ганна Тимофіївна більше не чіплялася подумки, і Ліді ніяких підозр не виявляла, помічаючи, як дружно вони живуть. «Якщо мужик кота не ображає, то він добрий», – вирішила вона. Вже дуже запам’яталося їй, як Юрій сидів навпочіпки і гладив полохливого сусідського кота.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Незабаром чорний кіт з білими плямами “переселився” до сусідів, подружившись з хазяйським Ваською і отримавши прізвисько Черниш. А з настанням холодів Ганна Тимофіївна обох пускала в будинок …
А ви годуєте сусідських або дворових котів?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
Катерина не очікувала, що ця розмова настане так швидко, але вона давно прийняла рішення
