Марина Ігорівна виховувала сина одна. Вони з чоловіком не хотіли так рано заводити дитину. І потім це далося взнаки. Жінка безмежно любила малюка. А Олег почав все частіше пропадати на роботі. На вихідних він взагалі втікав з колегами на риболовлю.
– Я не витримую тут! Чому він постійно плаче? – кричав він, коли повертався п’яним.
У їхнього Назара були незначні вади організму. Варто було підтримувати постійне лікування. Замість того, щоб допомагати чоловік поступово віддалився. Жінка мусила робити все сама. А потім чоловік заявив, що йде від неї.
Це стало справжнім ударом для Марини. Адже вона кохала його, переконувала, що це просто важкий період. От тільки він надав перевагу молодій коханці, а не буденним обов’язкам батьківства.
Перші три роки Марині допомагали батьки. Коли син пішов у садок жінці допомогли влаштуватися на роботу. Це був ковток свіжого повітря для неї. Але будувати нові стосунки з кимось вона не поспішала.
Уся її увага була сину. Вона старалася для нього зі всіх сил і хотіла лише найкращого. Він вчився у гарній школі, а потім і вступив на бажаний факультет. Навчання оплачувала мати.
До того часу кар’єра жінки стрімко пішла вгору. Вона навіть встигла придбати для сина однокімнатну квартиру.
Навчаючись на 4 курсі Назар підійшов до матері з новиною.
– Я закохався. Думаю, це та сама! – стрибав хлопець. – Ми з нею одружимось! Мамо, ти рада за мене?
– Звичайно! – збрехала вона.
Адже у її планах було те, що син спочатку закінчить університет, щоб все було так, як годиться. Рано ще сім’ю будувати, спочатку потрібно знайти роботу! Та Марина придумала, як зіпсувати плани сина.
– Добре, Назаре. Ти ж познайомиш мене зі своєю судженою? – з посмішкою промовила матір.
– Звісно! На вихідних запрошу її в гості.
– От і домовились!
Жінка тривожно чекала того дня. І от на порозі стояла скромна проста дівчинка. Ілона була на два роки молодшою. Та вже мала не аби які здобутки у навчанні. Це була розумниця з великими голубими очима та золотим волоссям.
Вони привіталися, познайомились і як годиться пішли за стіл. Та дівчина через 10 хвилин захотіла звідти втекти.
– Ти з якої сім’ї? А ким мама працює? А скільки батько заробляє? У тебе є тут приписка? Які плани на майбутнє? Наполягаю, щоб після весілля ви жили у мене! Бо Назар їсть тільки те, що готую йому я! Ви вже придумали імена для моїх внуків? Мені подобається Лука, Стефанія, Мирон.
Марина Ігорівна задавала всі можливі незручні питання. Але дівчині нікуди було діватися. Лиш Назар намагався зупинити матір, що вперше поводилась так дивно.
Та план жінки спрацював. Майбутня невістка вийшла від них такою збентеженою, що не захотіла продовжувати стосунки з Назаром. Від думки, що в неї буде така свекруха дівчині ставало погано.
Син засмутився. Та життя продовжується. Він робив все нові й нові спроби. От тільки Марині Ігорівні ніхто не подобався.
Настя якась нерішуча. Іра надто проста. Віра з тобою тільки через гроші. Для кожної наступної обраниці мати знаходила мінімум одну причину, щоб запевнити сина шукати далі.
На той момент, завдяки своїм зв’язкам, Марина влаштувала син на престижну роботу. Здавалося, що тепер саме той час, аби будувати з кимось стосунки. Але вона продовжувала крутити носом.
– Я переїжджаю! – заявив син після чергового материнської незгоди.
– Що? Але навіщо?
– Мамо, я вже достатньо дорослий, ти повинна мене зрозуміти!
– Але ж, ти можеш жити тут! Невже тобі щось не підходить? Ти тільки скажи!
– Я вже все вирішив. Сьогодні перевозитиму свої речі! І на цьому питання закрите.
З того часу минуло 7 років. Марина Ігорівна била на сполох. Сину вже за 30, а в нього досі ні дружини, ні дітей. Коли ж вона бавитиме внуків?
– Сину, ти так нікого і не знайшов? Я б вже онуків хотіла побавити.
– Добре, мамо. Я познайомлю тебе з Дашею. Ми зустрічаємось кілька тижнів. Я думаю, що вона та.
– Чудово! Коли на вас чекати?
Та і цього разу жінці було не вгодити.
– Мій син вартий кращого! Невже він цього не розуміє? Чи то самій йому кохання шукати? Як же так? Такий розумник і красень, а досі самотній! – нервувала Марина.
А тієї неділі її світ перевернувся з ніг на голову. Зранку задзвонив телефон. Марина глянула на екран, а там абонент “Син”. Він ніколи не дзвонив так рано і жінка насторожилась на погане.
– Алло! Назаре, що сталося?
– Це не Назар, це – Таня. – хіхікаючи відповів голос дівчинки.
– Таня?
– Так!
– А ви хто? Чому на номері писало “Мама”, якщо моя мама зараз спить разом з татом у спальні?
– Постривай, ти донечка Назара? – здивована Марина аж присіла. – А скільки тобі років?
– Так! Буде сім!
– Ох, яка ж ти доросла. А я мама Назара – Марина Ігорівна. Але зробімо сюрприз для тата! Ти не скажеш, що ми розмовляли. А коли я до вас приїду з гостинцями, тоді ми разом зізнаємось. Добре? До речі, а де ви живете?
Дівчинка погодилась і назвала адрес. Та це довело Марину до шокового стану. Адреса вказувала на квартиру її покійних батьків. Жінка продала її, коли купувала синові машину. Марина ще деякий час сиділа як вкопана. Лиш потім вона дізнається, що син обожнював ту квартиру у тихому районі і як тільки з’явилась можливість він її перекупив і переїхав.
– Ми підписали договір з інвесторами – радів телефоном Назар, найперше, щоб повідомити гарні новини він дзвонить до своєї коханої дружини.
Чоловік вирішив купити торт, відсвяткувати кар’єрний ріст. Та повернувшись додому, він не очікував на такий поворот подій! Дружина відчинила двері зі словами:
– Любий, до нас приходила твоя мама. Така мила жінка! А ти стільки років приховував її від нас!
– Ой, лишенько! Що ж тепер буде? – зловився за голову Назар.
Та його страх був марним. Адже Марина Ігорівна сильно пожаліла, що відлякувала усіх невісток. Каялася, що довела сина до того, що він приховав від неї свою сім’ю.
До речі, останньою “коханою” Назара була його співробітниця Ніна. Він зрозумів, що коли проситиме знайомих йому підіграти, то матір забуватиме про його весілля і внуків ще на кілька місяців. І це працювало! Але донечка розставила все на свої місця. І він щиро вдячний їй за цей випадковий вчинок.
А як би ви вчинили, якби батьки були проти вашої половинки?
