Надворі було холодно, падав лапатий сніг. Я дійшов до зупинки та чекав на свій автобус. Приїжджав на вихідні у гості до батьків, мама стільки смачного мені спакувала – домашні пиріжки, м’ясо, котлети й тортик. Біля головного входу стояла старенька бабуся, одягнена у темне пальто, хустину й легенькі чобітки. Вона продавала кріп.
Я купив квиток. Повідомили, що через сніг на дорозі мій автобус затримається на декілька хвилин. Купив у автоматі теплої кави та сів у залі очікування. Вже темніло надворі та вмикали ліхтарі. Бачив, як деякі пасажири метушливо забігали до автобусів, а хтось так само, як я, чемно чекав. Купували газети та журнали, зігрівалися теплими напоями.
Бабуся досі стояла біля дверей й тупцювала. Здається, що вона змерзла. Вирішив купити старенькій чаю, адже у такому взутті вона може легко захворіти.
– Ой, спасибі… – тремтячими руками взяла паперовий стаканчик.
– Бабусю, а ви чому досі тут стоїте? Ваш автобус запізнюється?
– Ні. Син сказав, що додому без грошей не пустить. От я продаю кріп, бодай якусь копійчину зароблю.
Я не міг у це повірити. Рідний син просто вигнав на двір стареньку матір, ще й у таку погоду. Без рукавичок чи шапочки. Жінка мені розповіла про свого сина. Він вже давно ніде не працює, а якщо знаходив роботу, то надовго там не затримувався. Отримає першу зарплату і витрачає на азартні ігри. Грає у карти, автомати, ставки різні. А коли не вистачає грошей – забирає у неї пенсію та навіть продає деякі речі з квартири. Навіть обручку бабусину здав.
Мені стало шкода бабусю. Купив у неї всі рослини, дав 500 гривень. Кропу мені не треба, але не міг спокійно слухати таку гірку розповідь незнайомої бабусі.
Якраз приїхав мій автобус. Думав, що у дорозі трішки подрімаю або ж прочитаю цікаву книгу. Але ніяк не міг забути ту бабусю, як вона тупцювала на місці у стареньких чобітках. Навіть коли приїхав на квартиру та розклав речі, все одно згадував бабцю. А як вона там? Зателефонував до мами та попросив завтра перевірити вокзал, адже вона працює неподалік. Майже тиждень мама з ранку та ввечері заходила на вокзал, але, на жаль, бабусю більше не бачила. Сподіваюся, що у старенької все гаразд…
А що б ви зробили на місці хлопця? Як боротися з такими нахабами, які вимагають гроші у стареньких батьків?
