Світлана рано стала матір’ю. Зараз її син уже дорослий. І зовсім нещодавно одружився і вона тепер свекруха. Жінка завжди уявляла, що матиме хорошу невістку і буде ладнати з нею. Аж ось одного дня син приходить до мами і заявляє:
– Ми з Оксаною хочемо харчуватись окремо від тебе. Я думаю ти не будеш проти, якщо ми поставимо другий холодильник на кухні.
– Де ж ти таке бачив? Хіба таке хтось робить?! – відповіла йому жінка, жахнувшись від заяви сина.
Негативна реакція матері не зупинила сина. Вони з дружиною дійсно купили другий холодильник і поставили його поруч з тим, що уже був. Кухня одразу стала тісною. Але ж не викидати його тепер.
Зі Світлани сміялись сусіди:
– Дивись, щоб замок від тебе не повісили і в рідну хату не впустили – насміхаючись, говорила Валентина Петрівна.
Світлана злилась на такі коментарі. Але нічого вдіяти не могла.
Жінка готувала їжу, як зазвичай, адже знала, що син з’їдав та ще й добавки просив. Тепер все стоїть і ніхто нічого не їсть. Вона бачила, що подружжя додому приносить лиш напівфабрикати. Невістка не хотіла стояти цілий вечір біля плити, тому шукала простіші методи приготування їжі. Світлана навіть якось пропонувала дівчині взяти обід, приготований нею. Та відмовилась. Так ще й чоловіку заборонила брати мамину їжу.
Жінка врешті-решт не витримала. Підійшла до сина, поки дружина була в подружки:
– Синочку, сідай, поїж теплого борщику. Я ще котлетки приготую. Ти зовсім схуд. Не можу на тебе дивитись.
– Ну гаразд, але тільки моїй Оксанці не говори. Бо образиться..
А мамі більшого й не треба. Лиш би син був добряче нагодований. Він забігав додому під час обіду, зранку затримувався довше, аби покуштувати маминих страв.
Якось Оксана застукала чоловіка, коли він вечеряв маминими пиріжками. Вона розгнівалась:
– Як ти можеш? А я для кого готую?
– Ну мені захотілось маминих пиріжків. Хіба комусь буде погано від того, що я її з’їм? Ти не хочеш? Вони дуже смачні.
– Значить те, що готую я уже не смачне?
– Прекрасно ти готуєш. Лиш би не напівфабрикатами тішила його, а домашньою їжею – втрутилась в розмову свекруха.
– Вас взагалі ніхто не запитував. Зі своїми уставами у чужу сім’ю не лізьте.
Світлану зачепили ці слова. Хіба ж вона чужа для свого сина?Та вона нічого не сказала. Знала, що рано чи пізно невістці стане соромно. Але як до неї достукатись не знала. Запропонувала дітям розміняти двокімнатну квартиру і жити окремо. На що Оксана сказала:
– Для чого? Колись вас не стане і хто знає, що ви зі своєю квартирою зробите. Ми залишимось тут.
Світлані було гидко слухати такі висловлювання від Оксани. Вона вирішила більше не пхатись до їхньої сім’ї. Буде, що буде.
Якось Оксані стало зовсім зле. Завезли у лікарню. Пробула там майже місяць. Весь цей час за нею доглядала свекруха. Переодягала, мила її, водила в туалет, бо та ледве з ліжка могла сама підійнятись.
Одного разу невістка спитала:
– Чому ви возитесь зі мною? Вам же простіше було, якби я злягла.
– Оксанко, та що ж ти такі дурниці верзеш? Я ж люблю тебе, як донечку.
– Пробачте. Мені так соромно – розплакалась дівчина – Мені мама завжди казала, що потрібно показувати перед свекрухою свій характер, бо як покажеш слабинку, то замучить тебе.
Після цієї розмови життя налагодилось. Звісно, не все одразу – ще притирались. Але чай з пиріжками на кухні смакували усі троє.
Як вважаєте, які стосунки мають бути між свекрухою і невісткою?
