30 років свого життя ми з чоловіком присвятили будівництву будинку, про який мріяли з того часу, як зустрілися. Я вийшла заміж, коли була ще зовсім юною, тож ні в мене, ні в Дмитра за душею не було нічого.
Добре, хоч йому від батьків дістався шматок землі, на якому ми й почали зводити нашу власну домівку.
Було важко, ми на всьому економили, кожну копієчку вкладали в те, щоб якнайшвидше стати господарями своєї хати. І нам таки це вдалося.
Будинок вдався чудовий. Я вже уявляла, як проведу тут свою старість в компанії дорослого сина, невістки і маленьких внучат. Але не все так сталося, як гадалося.
– Мамо, ми з Оксаною не хочемо жити разом з вами. Молода сім’я має бути окремо.
– Давно ти такий мудрий зробився? Ми з батьком для кого таку хату вибудували?
Але Олексій тільки плечами знизує. Тій своїй Оксані слово напоперек сказати боїться. Взяла його дівка під ноги і керує, як собі хоче.
Ми з чоловіком так хотіли, щоб в нашого єдиного сина було пишне і гарне весілля, вже й з рестораном про все домовилися, гостей напросили. І що ви думаєте – Оксана в останній момент все відмінила.
– Сину, в тебе своя голова на плечах є? Як так взяти і все відмінити?
– Мамо, ти не лізь, куди тебе не просять! Краще ми ті гроші на квартиру відкладемо, а поки на оренді поживемо.
От тепер мій Олексійко тільки на ту оренду і заробляє. Ще на їжу і на проїзд хіба вистачає. А невісточка себе взагалі ні в чому не обмежує.
Мала би гріх, якби сказала, що вона не працює, мало заробляє. Але що толку з тих її заробітків, якщо вона кожну копійку на нове шмаття витрачає!
Місяць тому святкувала День народження. Замовила синові новий телефон – айфон, чи як воно там називається.
Люди добрі, як я подивилася, скільки то коштує, аж за голову взялася. З такими успіхами вони обоє ніколи на власне житло не зароблять.
Але й навіщо то робити?! Я просто не розумію. Такий будинок простоює напівпорожній – живи і тішся! Але де ж там!
Гонори Оксани взяли верх над здоровим глуздом. І як відкрити синові очі на те, що жінка ним маніпулює?! Шкода дитини, але як помогти, я не знаю…
Що порадите пані Надії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
