Юра вже досить давно не приїжджав до своєї матері. А сьогодні, ніби в минуле повернувся.
– Мамо, а чому в нас на ціле село зараз тільки один хлопчик гуляє?
– А він у нас і є один на все село. Хто хоче зараз тут жити? Всі до міста тікають.
– Чому це один?
– Ну от ти чому не хочеш в селі жити? Всі шукають для себе кращого життя. Хіба старенькі бабусі сидять по хатах і чекають, поки до них навідаються родичі.
– А хто взагалі тут залишився? Чий це син?
– Це син Ані, твоєї однокласниці. Пам’ятаєш її?
Юра щиро усміхнувся і одразу почав згадувати шкільні часи…
– Хіба про Аню можна забути? Вона правда завжди була невдахою, всі з неї сміялися.
– Даремно ви так. Вона стала неймовірною красунею. Працює, все у неї в руках горить. Але чомусь нещаслива у неї доля.
– А що у неї таке трапилося?
– Та народила вона і принесла в подолі. Не хотіла розповідати від кого, постійно повторювала: лелека приніс. Ось так…
– Оце так історія…
А мати все розповідала.
– Аня не опустила руки, пішла працювати, виховує сина, а дитина просто золотце. Культурний, вихований, завжди зі всіма вітається.
– А як Аня живе?
– Та ж казала вже тобі, що добре. А якщо ти про особисте – то тут вона дуже строга. Вона хороша господиня, до неї залицялося багато чоловіків, але ніхто їй чомусь не підходить. Так буде перебирати, то залишиться сама.
– Може, – задумливо протягнув Юра, – а може вона надіється, що зявиться той лелека, який дитину приніс?
Мати тільки рукою махнула.
– Чого ми взагалі про чужих дітей говоримо. Ти мені краще скажи, коли ти вже почнеш своє особисте життя будувати? А то постійно на кораблі не будеш працювати…
Юра розумів, про що мама йому говорить, тому і відтягував приїзд до неї. Чоловік повністю погоджувався з мамою, але вважав, що потрібно одружуватися лише коли є кохання.
Він зітхнув і сказав:
– Може пообідаємо?
Мама акуратно поклала фартух та поставила гарячі млинці на стіл. Сіла, а потім хлопнула в долоні і кинулася на вулицю:
– Сергійко, біжи до мене, поїж якраз.
Своєму сину вона сказала:
– Його мама на фермі важко працює, ось ціле село і підгодовує малого.
Хлопчик забіг в будинок. Мама зняла з нього взуття, забрала курточку і посадила за стіл.
А Юра вдивлявся в обличчя: схожий на матір.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Анюту він останній раз бачив на весіллі в її брата. Тоді вона вже не була такою дивною, як в школі. Вони багато танцювали, а потім кудись йшли… Але сільський самогон – річ непередбачувана. Юра взагалі не памятав жодних подробиць.
– Проходь за стіл, буду тобі сьогодні про русалок розповідати.
– Русалок на цьому світі немає.
– А ти поглянь на мою руку, ось одна з них мене колись поцілувала, навіть слід залишився.
Мама фиркнула:
– Не видумуй. Ти народився з такими родимками.
Але Сергійко подивився на них, показав такі ж:
– Виходить, що мене теж русалка поцілувала?
Чоловік глянув уважно і сказав:
– Може теж колись буде ходити на кораблі?
Так розговорилися, засперечалися, немов століття знайомі.
А потім несподівано Сергій рознервувався. Сказав, що мама не дозволила йому приходити у цей будинок.
Мати здивувалася:
– А чому це?
– Сказала мені, що коли дядько Юра приїде, то сюди приходити не можна. А раптом вона дізнається? Буде мені тоді…
– Сувора у тебе мама!
– Це точно!
Наступного дня Юра вирішив допомогти мамі по господарству, чоловічої роботи за всі ці роки накопичилося дуже багато.
Але весь час у його голові крутилася думка про те, що він хоче побачити Аню.
Може він і був батьком Сергія?
Вони ж тоді так добре погуляли під місяцем. Якісь обривки спогадів мимоволі пригадувались йому. Він пам’ятав, як говорив Ані, щоб вона обов’язково на нього чекала. Говорив, ще приїду, ще побачимося.
Невже син у них тоді вийшов?
Але Аня б точно сказала йому…
Раптово він почув щирий жіночий сміх. Юра одразу вибіг на подвір’я: Сергій йшов разом з мамою.
– Аню, почекай! – озирнулася, чекала, поки він підійде.
– Ну привіт…
– Привіт.
Аня тягнула за руку сина додому, та закривала своїм тілом його від Юри.
– Куди ви так поспішаєте?
– Нам вже пора, справ багато.
– Ну що ти, як нерідна, бачиш, плакати вже зібрався … Серця в тебе немає …
– А у тебе є? – крикнула Аня.
Кинувся він слідом за нею, не втримався і обійняв:
– Ти стала неймовірною красунею.
– А раніше була недостатньо красива, так? Не міг мені зателефонувати чи написати?
– Досить, Аня! І красива ти була, і добра …
Дівчина вдарила його по щоці і слізно промовила:
– Це тобі за обіцянки, за “напишу”, за твою любов та за сина!
Юра порухав свою щоку і чомусь радів: ох і важка була рука в Ані. Дояркою ж працює…
Отямився.
І одразу пішов слідом за нею. Більше точно не відпустить її. Залишиться тут, ніякого моря…
А вам сподобалася розповідь?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
