Мені 45 років. Є діти, вже дорослі. Чоловік Петро працює на заводі. Інколи може прийти додому пізно. Знаю, що він з друзями ходить у бар, щоб хильнути зайвого. Я вже звикла, тому не бачу сенсу щось змінювати.
Сама працюю продавцем у невеликому магазині. Інколи ще підлогу мию за додаткову оплату. Колись у мене з чоловіком була хороша робота. Але моя фірма збанкрутувала, я там недовго протрималася. Петра взагалі звільнили. Він підпрацьовував і охоронцем, і таксистом, і вантажником. Добре, що його друг сказав, що на заводі треба працівника та допоміг туди влаштуватися.
Ми живемо дуже скромно. Я купую дешеві крупи, які на акції. Одягаюся в секонд-хенді, майже не маю дорогої косметики чи брендових сумочок. А про відпочинок взагалі мовчу. Ще й ремонт у квартирі давно не робили.
– От я вийду заміж та мій чоловік нас забезпечуватиме, – казала доня. Здається, що вона так хотіла допомогти нашому сімейному бюджетові.
Намагалася її врозуміти, казала, що треба самостійно заробляти гроші. А вона мене не слухала. Після школи записалася на курси манікюру та візажу, про університет нічого чути не хотіла. Ох, поки її однолітки кар’єру робили, вона бігала від одного салону до іншого, щоб комусь за 100 гривень нігті пофарбувати. Ми допомагали їй з чоловіком, але щось з такої роботи були тільки одні збитки. То лампу треба купити, то лаки закінчилися і так далі.
А нещодавно вона мене ошелешила звісткою – буде весілля. Знаю, що у неї був кавалер, Сашко, звичайний студент. Та вони ще діти, їм по 21 тільки. Але Таня була невблаганною. Вперлася, що хоче розкішне свято, обрала ресторан за містом, дорогий декор. Словом, сума була захмарною. Я не хотіла знову думати про борги та кредити, так що Таня здалася. Ми тоді запросили тільки друзів, які були за свідків, ну і сваха також прийшла. А потім скромно повечеряли у кафе. Бачила, що донька дуже засмучена, адже хотіла пишне святкування.
На щастя, у Сашка була невелика квартира на околиці міста. Так що питання з житлом вирішилося одразу – Таня переїхала до чоловіка. Ну там ще жила сваха Олена Павлівна. Жінка не була проти, що дівчина там житиме. Мені пані Олена дуже сподобалася – привітна, спокійна, красива. Працює вчителькою у школі. Вона прийняла мою донечку, як рідну.
Після весілля Сашко влаштувався на роботу вантажником. Мовляв, не хоче у матері на шиї сидіти та самостійно забезпечуватиме свою родину. Повертався пізно додому, зранку на пари біг, потім – на завод. Часто брав додаткові зміни на вихідні та свята. А Таня сиділа вдома. Казала, що у неї поки нема клієнтів та обіцяла, що згодом шукатиме інший заробіток. Однак, це були порожні обіцянки. Таня спала до обіду, вдома нічого не робила. Навіть вечерю для свахи та чоловіка не готувала. От приходжу у гості – стільки пилюки, сміття, вже таргани повзають.
Одного разу до мене зателефонувала пані Олена:
– Будь ласка, поговори зі своєю донькою, ти ж її мати. Можливо, що вона тебе послухає. Я вже сама їй роботу знайшла, продавець в магазин одягу. А вона відмовилася. Щоразу нові відмовки вигадує та вдома сидить.
Тоді мені так стало соромно за доньку. Лінива, погана господиня. Я її не такою виховувала. Ох, як ми з нею посварилися. Декілька днів не розмовляли.
– Сашко сказав, що сам хоче мене забезпечувати. Я не піду працювати, – та кинула слухавку.
Знаю, що є багато випадків, де всі жаліють молоду невістку. Але тут я співчувала свекрусі. Тому вирішила, що сама буду їй допомагати. Купую для неї продукти, можу комунальні послуги оплатити. Нехай хоча б так провину за доньку спокутую. Я вже Тані взагалі не вірю. Нехай це будуть проблеми її Сашка.
А ви погоджуєтеся зі словами жінки? Можливо, не варто пхати носа у родину доньки? Що б ви зробили з такою невісткою?
