Люба, матір двох дітей-близнюків, одного дня зрозуміла, що материнство стало для неї непосильним завданням. Вона втомилася постійно глядіти сина й дочку, які не хотіли слухатися і багато бешкетували. А ще останні соки з неї вижимало прибирання й готування. Зрештою, жінка вирішила зібрати свої речі і піти від чоловіка. Вона сказала, що їй треба відпочити і забралася геть.
Антон залишився один із п’ятирічними Аліною та Андрієм. Чоловік був абсолютно неготовим до такого розвитку подій, але він мав два дні, щоб вирішити, як жити далі. Адже батькові потрібно було ходити на роботу, а для цього потрібно придумати, на кого залишити дітей. Спочатку він зателефонував до своєї матері і попросив у неї допомоги. Вона не відмовила. Бабуся любила своїх онуків і була рада віддячити синові за те, що він постійно купував їй ліки та привозив продукти. Потім зять розповів своїй тещі про те, що сталося. Мама Люби нічого не знала про витівку доньки. Вона також згодилася підтримати Антона.
Тепер вихованням близнюків займалися дві бабусі та батько. Чоловікові було не солодко. Особливих прикрощів завдала дружина тоді, коли прийшла підписувати документи про розлучення разом із новим кавалером. Ніхто не розумів, як Люба могла собі таке дозволити. При цьому вона абсолютно не цікавилася життям своїх дітей. Матір відчувала сором за доньку і відмовилася з нею спілкуватися.
Життя Антона кардинально змінилося. Він забув про свою колишню дружину і повністю занурився у виховання дітей. Після роботи чоловік спішив додому, щоб провести з ними якомога більше часу. На перший дзвоник тато разом з бабусями вели Аліну та Андрія попід руки в школу. Діти раділи, що у них стільки уваги та підтримки. Після урочистостей вони відсвяткували початок шкільного життя походом у кафе на морозиво.
Пройшло ще кілька років. Родина збиралася на чергову прогулянку в парк. Раптом у їхні двері подзвонили. На порозі стояла виснажена й убого вбрана Люба. Вона каялася за скоєне і просила Антона пробачити її. Однак чоловік навіть не хотів дивитися у її сторону. Діти забули про матір, а бабуся сказала, що її донька з власної дурості втратила своє щастя.
А що ви думаєте про вчинок Люби? Чи правильно повівся Антон у цій ситуації?
