“Так, я погоджуюся з тобою.” – сказала спокійно жінка у відповідь на крик чоловіка.
Чоловік був ошелешений почутим, адже раніше жінка відповідала образами на образи. Він їй постійно говорив про те, що вона погладшала, стала некрасивою, погано готує, і взагалі мама мала рацію, коли відмовляла від одруження з тобою.
А тепер, вона просто визнала те, що постійно її ображало. І чому так трапилося?
Чоловікові стало ніяково, він почав згладжувати провину і спростовувати свої слова. Умовляв жінку в тому, що все можна змінити, що вона стане гарнішою, тільки їй цього треба захотіти. Жінка просто з усім погоджувалася, покірно киваючи головою.
Коли діти повернулися додому, то теж були шоковані тим, що в будинку неприродна тиша. Ніхто не сперечається, мама абсолютно спокійна, а тато не виступає у ролі агресора, він скоріш розгублений.
Наступного дня чоловік подарував жінці квіти, просив пробачення, а вона холодно подякувала і продовжувала займатися господарськими справами. А тут немає нічого незвичайного, адже ми всі перестаємо реагувати на зауваження, або компліменти, коли нам стає байдуже на людину – жінці набридло бути жертвою, її любов та самовідданість багато років не шанували. Надто пізно чоловік прийшов до тями, надто пізно почав цінувати – любові більше немає.
Як ви вважаєте: чому виникають такі ситуації у сім’ях?
