Зовсім нещодавно біля моєї роботи відкрили декілька новеньких магазинчиків. Річ корисна та зручна, повірте. Тож я навіть зраділа.
Там було все, чого тільки бажала душа: і риба, і м’ясо, і овочі, і випічка – словом, усього вдосталь.Можна було зайти і одразу ж скупитися цілком. Але дивувало, що під таке сучасне оформлення підібрали продавчинь більш схожих на типових жінок із мого села. Ні, до людей прискіпливо я не ставилася ніколи. Та й по зовнішності не суджу. Просто мене особисто дуже здивував такий факт.
Оскільки інший маркет був надто далеко, а обідня перерва – занадто короткою, то мені доводилося ходити туди. Та й, нагадую, вибір там хороший. Так що довелося стати вимушеним постійним покупцем.
Зазвичай я беру одне і те ж: випічку, хліб, молоко – нічого особливого. Хоча ні, з особливих там таки продавчині. Одна з них постійно влаштовує скандали. То кричить, що решти нема, то нагадує, що карточки не приймає, то товар не завозили ще і не треба її випитувати, коли він буде. Словом, постійно чимось невдоволена. А останнім часом люди почали скаржитися, що вона ще й страшенно дурить: або обважить, або решту не ту видасть.
Я особисто на подібне не натрапляла. Мені, як виявляється, постійно щастило. Та й взагалі я людина не скандальна. Сварок не люблю. Усе вирішую словесно і цілком мирно.
Але одного дня мені дорогу перебігла чорна кішка. І не просто так…
Придбавши звичний набір продуктів я виявила, що не маю готівки, тож вирішила розрахуватися картою. За прилавком стояла вже знайома нам особа і обурювалася, що термінал у неї не працює. Потім виявилося, що його просто треба перезавантажити, тож я сказала, що нікуди не поспішаю і можу почекати.
Жінка нахмурилася. Було видно, як сильно все це її злило.
Коли термінал перезавантажився, то знайшлися нові проблеми. Продавчиня почала гнути свою правоту, мовляв, за розрахунок картою з її зарплати забирають відсотки. Вона робила все, аби я розплатилася готівкою, ніяк не розуміючи, що я її не мала.
Ми продовжували возитися з терміналом.
Як заявила жінка, перші дві спроби було відхилено, а після третьої я виявила, що з мого рахунку списали подвійну суму.
Безумовно, я звернула на це й увагу касирки. Остання заявила, що це не її проблеми, а проблеми банку. Вона мені помогти не могла нічим. І, будемо відвертими, навіть не збиралася. А далі взагалі почалися крики про те, що це я її обдурити хочу. Усе звелося до цілковитих нісенітниць. Абсурд якийсь.
Але йти я не хотіла. Давила не жадність за списані гроші, а відчуття справедливості. Я хотіла довести свою правоту, тож наполягала на тому, аби жінка подзвонила власникові точки. Та крізь зуби погодилася. Поговорила з ним. Пояснила все. Помовчала. Подумала. І визнала, що може скасувати оплату, в’їдливо мені дорікнувши:
– Така молода і вже така жадна.
Через певний проміжок часу гроші таки повернулися. Я відстояла власну правду. Але до того маркету я більше не піду. Не потрібно мені більше таких подвигів.
Чи доводилося Вам ставати жертвою подібних шахрайств?
Як часто натрапляєте на невихованих продавчинь?
