Вероніка була самостійно привабливою, але самотньою жінкою. Престижна робота фінансового директора у друкарні, свіженький ремонт у квартирі, що перейшла від батьків та добрі подруги. От тільки родичів у неї більше не залишилось. Тому вечорами інколи їй ставало неабияк сумно.
Свою роботу Вероніка любила всією душею. Як завжди вона прямувала на ділову зустріч у гарному настрої.
За столом у кабінеті директора вже сидів директор з виробництва та замовник.
– А от і наша Вероніка! – посміхнувся Олег Васильович. – Знайомтеся – це Давид, наш новий та тепер постійний клієнт.
Після погляду очі в очі між Давидом та Веронікою проскочила іскра. Не дивно, адже обоє були молоді та без пари. Наступного дня Давид знову завітав до Вероніки. Спершу запросив її на каву і вона радо погодилась. Пізніше вони вже вечеряли у ресторані. Так між ними закрутились стосунки.
Давид був тим, кому дівчина хотіла дарувати свою ніжність і любов, жіночу слабкість. А він як нікого раніше хотів її оберігати.
– А так закохався у тебе! Ти моя радість і тепло. Здається, я більше не зможу без тебе!, – зізнався Давид.
– Моє серце підказує те саме! І це абсолютно щиро! – посміхнулась дівчина. – Виходить ми переходимо на серйозніший етап в стосунках. Може тоді познайомиш мене зі своєю родиною?
– Так! Звісно! Я скажу мамі, що ми прийдемо разом. От тільки я маю невеликий страх. Всі дівчата, яких я намагався познайомити з нею того ж вечора кидали мене. Я не знаю в чому справа, все було добре.
Слова чоловіка насторожили Вероніку, але вона все ж хотіла цього знайомства і готувалася до справжнього “допиту”.
– Привіт, мамо! Знайомся, це – моя Вероніка! А це Олена Сергіївна.
– Добрий вечір, Давидику! Вероніко! Синку, проведи гостю до столу, я вже все наготувала!
Це був перший тривожний дзвіночок, який помітила дівчина – “Давидику”. Згодом уся увага за столом була прикута до синочка. Чи йому зручно сидіти, чи йому не гаряче, чи смачна курка і салати. Здавалося, що Вероніки там зовсім немає, та вона трималася. На щастя Давид старався розрядити ситуацію і постійно щось розповідав і жартував.
Коли настав час пити чай Вероніка допомогла збирати посуд зі столу. Опинившись разом з Оленою Сергіївною на кухні та почала:
– Як ви додумались купувати такий торт? Невже не видно, що тут одна хімія та барвники!
Вероніку ніби вдарило струмом від почутого. Та вона втрималась аби не сказати, що це улюблений торт Давида і він таки смачний.
– Геть не дбаєте про здоров’я мого сина! – пішла “свекруха” задерши голову.
Потім вона тонко натякнула, що Давиду потрібно рано вставати та що гостям вже пора додому.
– Виклич мені таксі, будь ласка! – спокійно сказала до коханого Вероніка та помітила, що він одразу засмутився, але таки привів її до машини.
Після тієї вечері у голові дівчини роїлося багато думок. Тепер не дивно, що попередні дівчата йшли, вони не хотіли решту життя терпіти Олену Сергіївну.
Та дзвінок і розмова з коханим одразу підняли Вероніці настрій. Вона вже не думала про невдале знайомство і заспокоїлась. Їхні стосунки тільки міцнішали. За певний час вони зрозуміли, що вже не хочуть розлучатися. Тоді й постало питання, щоб жити разом. І звісно Вероніка хотіла, щоб вони жили у її квартирі.
Та щойно Давид привіз свої речі, як на вихідні до них навідалась матуся. Переступивши поріг жінка оглядала квартиру і виписувала сотні нотацій майбутній невістці.
– А ти що, не прибираєш щодня? Мій Давидик з дитинства не терпить пилу! А що робить у вашому холодильнику? Матір Божа, хто ж так харчується!
Поки Олена Сергіївна обурювалась закохані лиш з посмішкою переглядались один до одного.
Добре, що їхні вихідні від мами рятували пікніки, походи в кіно чи зустрічі з друзями. Та все ж бували та ці неприємні візити.
Того дня Давид поїхав у відрядження і, як на зло, щойно він переступив поріг, як зламалась пральна машина. Вероніка хутко побігла по старі рушники та тряпки, щоб зібрати воду з підлоги. У цей момент зявилася й Олена Сергіївна:
– Боже, що ти тут наробила! Як же то господиня, що замість порядку в неї бардак! Який сором! Чим мій Давидик думав, коли знайомився з такою!
У цей момент терпіння Вероніки просто зникло. Як же вона почала висказувати усе наболіле за весь час, що слів не вистачало. Здавалося, що їхню сварку почує вся вулиця. Та за хвилину на кухні з’явився сусід – Ігор Петрович. Чоловік віком під сімдесят років, підтягнений та виглядав солідно:
– Що ви тут влаштували? – сердито спитав він, дивлячись, як між двома жінками лежав тазик з водою та мокрими ганчірками.
Вони навіть не помітили, як сварилися з відчиненими дверима. От він і вирішив припинити цей балаган.
– Що тут сталося?
– Ви не розумієте! Ви не бачите, що вона наробила? – вибухнула свекруха.
– По-перше, я звертався до Вероніки. А ви не перебивайте!
Олена Сергіївна як слухняна школярка підкорилася та чемно замовкла.
– У мене пральна машинка зламалась, от намагалась зібрати воду.
– Інструменти є?
– Так! Зараз принесу! – зраділа Вероніка.
Через кілька хвилин техніка була полагоджена. Запропонувала сусіду попити чаю. Так навіть за столом Олена Сергіївна не зводила очей з чоловіка. А коли він подякував і пішов, то зникла вслід за ним.
Дивний видався ранок. Тепер Вероніка хвилювалась, що свекруха розповість про цю сварку Давиду і вони можуть посваритися. Та і картала себе, що повелася зі старшою людиною так грубо, але ж їй вирвалось!
Наступного дня у двері знову подзвонили. То була свекруха, що тримала у руках стару запилену праску.
– Добрий ранок! Скажи, а твій сусід вміє лагодити такі електроприлади? От моя праска зламалась, не спитаєш? – люб’язно глянула Олена Сергіївна.
– Що вона каже, який сусід? – подумала Вероніка, та за секунду до неї дійшло. Не подаючи вигляду, дівчина відповіла, що зараз спитає. Це здивувало її, адже свекруха давно користується новеньким парогенератором.
Скоро Ігор Петрович лагодив стару праску. Вони так мило розмовляли, що Вероніці було важко повірити власним очам та вона не подавала знаку.
З часом візити свекрухи з поламаними речами все частішали. Але тепер вона ходила одразу у квартиру Ігоря Петровича. А бувало, що навіть не заходила до них.
Закохані видихнули з полегшенням. Виявилось, що сварка того ранку так і не дійшла до Давида, коли він повернувся з відрядження.
– О Боже! Яке щастя! – кричав від радості Давид, коли побачив позитивний тест на вагітність.
– Ну все! Тепер ми будемо надокучати твоїй мамі та пану Ігорю щовихідних. – посміхнулась Вероніка.
Чи правильно поводилася Олена Сергіївна з Веронікою? Що б ви зробили на місці дівчини?
Фото з відкритих джерел
