У похилому віці проблема самотності стоїть у людей як ніколи гостро. Та деякі з них усе ж навчилися насолоджуватись життям, не дивлячись на всілякі перепони. Саме такою є наша сьогоднішня героїня.
Тамара Семенівна не була звичайною бабусею. Весь двір знав її. І знав з дуже особливих причин. Річ у тому, що жінка прокидалась кожного ранку о сьомій годині, вмикала гучну музику (здебільшого рок-н-рол), заварювала міцну каву і закурювала цигарку. “Як реагували на це сусіди?” − подумаєте ви. Насправді всі вже звикли. А діалоги з незадоволеними мали приблизно такий сценарій:
− Тамаро Семенівно, тихіше! Ви дасте нам хоч колись виспатись?
− Ніколи! − енергійно відповідала жінка.
Сусіди її розуміли. Усі ці чудернацькі ритуали продовжувались уже досить довго. Жінка довго жила одна. Вона втратила сина і чоловіка, але не втратила силу духу. Тамара Семенівна завжди повторювала: “Ми живемо тільки одне життя. Навіщо його витрачати на нудні речі, якщо можна просто від нього радіти?” Тому сусіди ніколи не злились на бабусю і ніколи не робили їй зауважень. Вони розуміли її самотність.
Старенька мала звичку ходити в парк на прогулянку. Звичайно, їй було складно. Здоров’я часто підводило: то болі в колінах, то підвищений тиск. Але Тамара Семенівна йшла завжди: хоч в дощ, хоч в сніг, хоч в спеку. Йшла до свого місця сили — лавочки на кінці парку.
Проте цього ранку вона була зайнята. На лавці сиділа молода дівчина з дитиною у руках. Жінка підійшла і не задумуючись сказала:
— Я тут сиджу завжди.
— Звичайно, – відповіла незнайомка, – я вже збираюсь.
Проте поки дівчина рухалась, Тамара Степанівна побачила блиск у її очах і синці на обличчі. То було сльози.
— Що сталось, люба? – спитала пані Тамара.
Дівчина не відразу хотіла розповідати, але зрештою не втрималась:
— Мій чоловік втратив роботу. Він напивається і б’є мене, коли приходить додому. Мені стало страшно за себе. Мені стало страшно за дитину. І я пішла. А зараз, бачите, нема куди податись. От і сиджу.
Несподівано для самої себе у Тамари Семенівни виникла думка залишити маму з малям у себе. Вона давно втратила сім’ю, і ніколи вже не мріяла про внуків. А тут вона має таку гарну можливість побути з малюком. Розрадити свою самотність
— Заходьте до мене. – ласкаво промовила жінка.
І мати з дитиною пішли. Наступного ранку ні о сьомій, ні о восьмій годині музики не прозвучало. Сигарету не скурили й каву не випили. Сусіди вже почали нервуватися.
Одна і них, Михайлина Іваніна, вирішила провідати сусідку. Бо на думку спадало тільки найгірше. Не встигла вона дійти, як раптом вікно квартири рок-бабусі відчинили.
— Михайлино Іванівно, тихіше! У мене дитина спить! – прокричала вона.
Тамара Семенівна потім ще не один раз думала про цей день. Що це: доля, випадковість, воля Божа? У будь-якому випадку жінка вдячна цій події. Бо ж вона нарешті має омріяну сім’ю. Тамара Семенівна змінила життя цих людей, і люди змінили її життя.
Як ви вважаєте, чи повернеться Тамара Степанівна до свого колишнього способу життя?
